НПА ОСМД UA

Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій

Наказ Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства
від 17 травня 2005 року N 76

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України
25 серпня 2005 р. за N 927/11207

Відповідно до Закону України “Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004 – 2010 роки” та Указу Президента України від 19.08.2002 N 723 “Про Положення про Державний комітет України з питань житлово-комунального господарства” НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій (додаються).

2. Уважати таким, що втратив чинність, наказ Держжитлокомунгоспу України від 31.12.91 N 135 “Про затвердження Положення про систему технічного обслуговування, ремонту та реконструкції жилих будівель в містах і селищах України”.

3. Юридичному відділу (М. Г. Агапова) спільно з Управлінням експлуатації житлового фонду (В. М. Кірюшин) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України у визначений законодавством термін.

4. Управлінню експлуатації житлового фонду (В. М. Кірюшин) спільно з Науково-дослідним інститутом будівельного виробництва (В. С. Балицький) довести цей наказ до відома зацікавлених підприємств та організацій.

5. Цей наказ набуває чинності одночасно з набуттям чинності постанови Кабінету Міністрів України щодо внесення змін до Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.92 N 572, у частині утримання будинків і прибудинкових територій.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Комітету О. Б. Лотоцького.

ЗАТВЕРДЖЕНО
наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства
від 17 травня 2005 р. N 76

Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
25 серпня 2005 р. за N 927/11207

ПРАВИЛА
УТРИМАННЯ ЖИЛИХ БУДИНКІВ ТА ПРИБУДИНКОВИХ ТЕРИТОРІЙ

Терміни, що використовуються у Правилах

Жилий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, установлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного в ній проживання.

Допоміжні приміщення житлового будинку – приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі – балансоутримувач) – власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Виконавець послуг – суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Виробник – суб’єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі – власник) – фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпорядження приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване в установленому законом порядку.

Внутрішньобудинкові системи – мережі, арматура на них, прилади та обладнання, засоби обліку та регулювання споживання житлово-комунальних послуг, які розміщені в межах будинку, споруди, системи протипожежного захисту.

Житлово-будівельний кооператив – юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об’єдналися на основі об’єднання їх майнових пайових внесків для участі в будівництві або реконструкції житлового будинку (будинків) і наступної його (їх) експлуатації.

Прибудинкова територія – територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Засіб вимірювальної техніки – технічний засіб, який застосовується під час вимірювань і має нормовані метрологічні характеристики.

Кількісний показник житлово-комунальних послуг – одиниця виміру для обчислення обсягу отриманої споживачем послуги, визначена відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи в забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, установленому законодавством.

Непереборна сила – дія надзвичайної ситуації техногенного, природного або екологічного характеру, яка унеможливлює надання відповідної послуги відповідно до умов договору.

Норми споживання – кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Споживач – фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Точка розподілу – місце передачі послуги від однієї особи до іншої, облаштоване засобами обліку та регулювання.

Управитель – особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі – управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору.

Утримання будинків і прибудинкових територій – господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Ремонт будинку – комплекс будівельних робіт, спрямованих на відновлення, з можливим поліпшенням експлуатаційних показників елементів будинку.

Експлуатаційні параметри елементів будинку – це сукупність технічних, санітарно-гігієнічних, екологічних, ергономічних та естетичних характеристик будинку, які визначають його експлуатаційні якості.

Реконструкція жилого будинку – комплекс будівельних робіт, спрямованих на поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови з одночасним приведенням їх показників відповідно до нормативно-технічних вимог.

Капітальний ремонт будинку – комплекс ремонтно-будівельних робіт, пов’язаних з відновленням або поліпшенням експлуатаційних показників будинку, із заміною або відновленням несучих або огороджувальних конструкцій, інженерного обладнання та обладнання протипожежного захисту без зміни будівельних габаритів об’єкта та його техніко-економічних показників.

Перепланування – до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Переобладнання – улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку – юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Спеціалізована організація – юридична особа, що відповідно до законодавства має повноваження надавати (виконувати) ті чи інші послуги (роботи).

1. Основні положення

1.1. Ці Правила визначають порядок надання послуг з утримання будинків і прибудинкових територій:

– забезпечення нормального функціонування жилих будівель та прибудинкових територій протягом усього періоду їх використання за призначенням;

– проведення єдиної технічної політики в житловій сфері, що забезпечує виконання вимог чинних нормативів з утримання, поточного і капітального ремонту та реконструкції жилих будинків та прибудинкових територій.

Контроль за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів здійснюється відповідно до Законів України “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про захист прав споживачів” та інших нормативно-правових актів.

1.2. До складу технічної документації постійного зберігання включаються:

– технічний паспорт на квартирний (багатоповерховий) житловий будинок;

– проектно-кошторисна документація зі схемами влаштування внутрішньобудинкових мереж водопостачання, каналізації, центрального опалення, тепло-, газо-, електропостачання тощо;

– акти державної комісії про приймання жилого будинку в експлуатацію;

– паспорти котельного господарства, котлові книги, у разі наявності вбудованих та прибудованих котелень;

– паспорти ліфтового господарства;

– акти приймання-передачі жилого будинку у разі зміни його власника чи балансоутримувача.

1.2.1. Технічна документація коректується в міру зміни технічного стану будинку, переоцінки основних фондів, проведення його капітального ремонту або реконструкції, переобладнання, перепланування та зміни цільового призначення будинку, квартири (кімнати).

1.2.2. До складу документації, яка ведеться виконавцями послуг, входять:

– кошториси, описи робіт на поточний і капітальний ремонт;

– акти технічних оглядів;

– журнали заявок жителів;

– протоколи вимірювань опору електромереж (за наявності);

– протоколи вимірювань вентиляції.

1.3. Виконавці послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій повинні мати технічні паспорти на квартирні (багатоповерхові) жилі будинки та забезпечувати своєчасне внесення змін до них.

1.4. Умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень

1.4.1. Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

1.4.2. Переобладнання жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень містить у собі – улаштування в окремих жилих будинках, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переобладнання туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.

1.4.3. До елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

1.4.4. Переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається.

Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.

1.4.5. Для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи:

– копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення;

– копія поповерхових планів, завірених в установленому порядку;

– проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку;

– згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.

1.4.6. Власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов’язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.

У разі, якщо самовільне перепланування або переобладнання приводить до погіршення технічного стану жилого будинку в цілому та порушуються права інших споживачів, зазначені роботи виконуються виконавцем послуг, питання відшкодування вартості цих робіт власником, наймачем (орендарем) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення вирішується у судовому порядку.

1.5. Утримання житлового фонду передбачає виконання робіт, передбачених наказом Держжитлокомунгоспу України від 10.08.2004 N 150 “Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд”, зареєстрованим у Мін’юсті України 21.08.2004 за N 1046/9645 (із змінами).

1.6. Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг; регулювання відносин у сфері житлово-комунальних послуг; порядок доступу до житла та іншого володіння для ліквідації аварій, проведення оглядів технічного стану, перевірки показів засобів обліку; права та обов’язки споживачів, виконавців, виробників; оформлення претензій споживачів до виконавців; порядок укладання договорів у сфері житлово-комунальних послуг визначаються згідно із Законом України “Про житлово-комунальні послуги”.

1.7. Усі працівники, зайняті обслуговуванням житлового фонду, проходять навчання із знання цих Правил.

2. Технічне обслуговування жилих будинків

Технічне обслуговування жилих будинків – комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання.

Система технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку.

Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо.

Контроль за технічним станом здійснюється шляхом впровадження системи технічного огляду жилих будинків.

2.1. Система технічного огляду жилих будинків

Система технічного огляду жилих будинків включає проведення планових та позапланових оглядів.

2.1.1. Планові огляди жилих будинків

Планові огляди житлових будинків розподіляються на загальні та профілактичні.

Загальні огляди передбачають комплексне обстеження комісією елементів приміщень будинку, а також їх зовнішнього благоустрою з метою визначення технічного і санітарного стану, виявлення несправностей і прийняття рішень щодо їх усунення, а також визначення готовності будинків до експлуатації в наступний період. Загальний огляд проводиться з періодичністю два рази на рік – навесні та восени (весняний та осінній огляди. Форма акта загального огляду жилого будинку наведена у додатку 1.

2.1.2. Основними завданнями загального огляду будинків є:

– визначення обсягу робіт з підготовки жилих будинків до експлуатації у весняно-літній і осінньо-зимовий періоди;

– встановлення технічного стану жилих будинків, що підлягають відповідно до плану капітальному або поточному ремонту в наступному році;

– уточнення обсягів робіт щодо поточного ремонту будинків, що включені в план на поточний рік;

– перевірка готовності жилих будинків, комунікацій, обладнання і елементів благоустрою до експлуатації в осінньо-зимовий період;

– визначення обсягів та видів ремонтних робіт щодо кожного будинку для врахування під час формування плану на наступний рік або уточнення відповідних планів поточного року.

2.1.3. Загальний огляд здійснюється комісією, до складу якої входять відповідні спеціалісти виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та представники громадських організацій, правління ЖБК та ОСББ. У разі необхідності до складу комісій можуть включатися спеціалісти – експерти проектних інститутів та спеціалізованих організацій.

2.1.4. Профілактичні огляди жилих будинків та їх конструктивних елементів здійснюються відповідними спеціалістами виконавця послуг відповідно до встановленої періодичності.

2.1.5. При профілактичних оглядах потрібно здійснювати контроль за виконанням власниками, наймачами (орендарями) умов договору. У разі необхідності, власникам, наймачам (орендарям) рекомендується виконати роботи з ремонту жилих приміщень чи обладнання, які згідно з договором входять в їх обов’язки.

Профілактичне обслуговування будинків є складовою технічного обслуговування і полягає в усуненні дрібних несправностей елементів будинків з метою забезпечення їх безперебійної роботи, а також попередження порушень санітарно-гігієнічних вимог до приміщень будинків, налагодження та регулювання окремих видів технічних пристроїв.

Періодичність проведення профілактичного обслуговування елементів жилих будинків та граничні строки невідкладної ліквідації виявлених несправностей елементів жилих будинків наведена відповідно у додатках 2 та 3.

Графіки профілактичного обслуговування елементів жилих будинків та їх результати записуються в відповідних журналах.

2.2. Позаплановий огляд жилих будинків

2.2.1. Позапланові огляди передбачають огляд окремих елементів будинку або приміщень після злив, ураганних вітрів, сильних снігопадів, повеней та інших явищ стихійного характеру, що викликають ушкодження окремих елементів будинків, а також у разі аварій на зовнішніх комунікаціях чи при виявленні деформації конструкцій і несправності інженерного обладнання, що порушують умови нормальної експлуатації.

Позапланові огляди проводяться комісією або окремими працівниками виконавця послуг у залежності від обсягу та характеру пошкоджень, що виникли.

2.2.2. Виявлені у процесі загального та позапланового огляду несправності та причини, що їх викликали, а також технічний стан елементів жилого будинку записуються в журналі обліку результатів огляду.

Журнал обліку результатів огляду жилих будинків заводиться виконавцем послуг на будинок чи групу будинків, залежно від кількості поверхів, рівня благоустрою та інших характеристик.

Відомості, що заносяться до журналу, є вихідними даними для визначення технічного стану елементів будинку та його обладнання.

Відповідальність за ведення і збереження журналу обліку результатів огляду будинків покладається на майстра (техніка) технічної дільниці.

Узагальнені відомості про технічний стан жилого будинку та про проведені ремонти відображаються щорічно в технічному паспорті будинку.

Виявлені під час оглядів дефекти, деформації конструкцій або обладнання будинків, що можуть призвести до зниження несучої спроможності й стійкості конструкцій або будинків, обвалів чи порушення нормальної роботи обладнання, усуваються виконавцем послуг із залученням, у разі необхідності, спеціалізованої організації.

Виконавець послуг повинен уживати термінових заходів для забезпечення безпеки людей, попередження подальшого розвитку деформацій, а також негайно інформувати про те, що трапилося, власника будинку чи уповноважену ним особу.

2.2.3. На підставі актів оглядів необхідно в місячний термін:

а) скласти перелік (за результатами весняного огляду) заходів і встановити обсяги робіт, необхідних для підготовки будинку і його інженерного обладнання до експлуатації в наступний осінньо-зимовий період;

б) уточнити обсяги робіт із поточного ремонту (за результатами весняного огляду на поточний рік і осіннього огляду – на наступний рік), а також виявити несправності й ушкодження, усунення яких потребує капітального ремонту;

в) перевірити готовність (за результатами осіннього огляду) кожного будинку до експлуатації в осінньо-зимових умовах.

2.3. Технічне обслуговування жилих будинків

2.3.1. Склад робіт з технічного обслуговування жилих будинків і терміни їх виконання відображаються в плані-графіку, що складається виконавцем послуг на тиждень, місяць і рік.

2.3.2. Для централізованого управління і контролю за технічним станом жилого фонду створюються об’єднані диспетчерські служби (далі – ОДС) або районні диспетчерські служби (далі – РДС) на мікрорайони або групи будинків. Для кожної ОДС установлюється перелік об’єктів диспетчеризації і контрольованих параметрів інженерного обладнання.

2.3.3. Засоби автоматизації і диспетчеризації інженерного обладнання, засоби зв’язку, засоби обліку встановлюються відповідно до документів заводу-виготовлювача за проектами, виконаними спеціалізованою організацією, і повинні забезпечувати підтримання заданих режимів роботи інженерного обладнання, своєчасне подання сигналів про порушення режимів роботи або аварій, проводити вимірювання параметрів роботи обладнання для візуального або автоматичного контролю його роботи, надійний зв’язок наймачів, орендарів і власників жилих приміщень і диспетчерської, а також диспетчерської зі службами з технічного та аварійного обслуговування.

2.3.4. Повірка засобів обліку здійснюється відповідно до Закону України “Про метрологію та метрологічну діяльність”.

2.3.5. ОДС повинні вести в спеціальних журналах облік заявок на оперативне усунення несправностей і ушкоджень інженерного обладнання в квартирах, будівельних конструкціях та інших елементах будинків, протипожежного обладнання і контролювати терміни та якість виконання.

2.3.6. Заявки на несправність інженерного обладнання або конструкцій повинні розглядатися в день їх надходження. У тих випадках, коли для усунення несправностей необхідний тривалий час, потрібно письмово повідомити заявника про прийняті рішення із зазначенням строку виконання робіт. При цьому термін виконання робіт повторно не продовжується. Неусунення несправностей в установлений термін є невиконанням робіт. Заявки, пов’язані з забезпеченням безпеки проживання, усуваються в терміновому порядку.

У разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4).

2.3.7. Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливової каналізації та витрати на виконання цих робіт здійснюються відповідно до законодавства.

Точкою розподілу зовнішніх і внутрішніх комунікацій (якщо інше не визначено договором) є:

– для каналізації – найближчий до будівлі оглядовий колодязь;

– для водопроводу, газопроводу, тепломережі – вентиль або трійник біля будівлі;

– кабель кінцевої муфти при кабельних уводах та прохідні ізолятори при повітряних уводах – муфти належать до зовнішніх мереж, а прохідні ізолятори – до внутрішніх. У разі, якщо кабельний увід безпосередньо біля будівлі переходить у повітряну мережу, точкою розподілу є стовпова кінцева муфта, яка в цьому разі належить до внутрішніх мереж.

2.3.8. Порядок утримання газових та електричних внутрішньобудинкових мереж регулюється нормативно-правовими актами з питань регулювання електроенергетики та газопостачання.

2.4. Організація і планування поточного ремонту

Поточний ремонт – комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Поточний ремонт повинен проводитись з періодичністю, яка забезпечує ефективну експлуатацію будівлі з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту, реконструкції) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт або реконструкцію.

Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що належать до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі).

2.4.1. Організація поточного ремонту жилих будинків повинна проводитися відповідно до нормативно-правових та нормативно-технічних документів з організації і технології поточного ремонту жилих будинків. Поточний ремонт виконується виконавцем послуг власними силами або із залученням підрядних організацій.

2.4.2. Тривалість поточного ремонту визначається за нормами на кожний вид ремонтних робіт конструкцій та обладнання і обумовлюється у договорі.

2.4.3. Періодичність проведення поточного ремонту за кожним видом будинків, враховуючи їх технічний стан та місцеві умови, визначається власником жилого будинку.

2.4.4. Перелік ремонтних робіт на кожен будинок, включений до річного плану поточного ремонту, розробляється виконавцем послуг або власником.

2.4.5. У будинках, включених до плану капітального ремонту протягом найближчих п’яти років, або таких, що підлягають знесенню, поточний ремонт має забезпечити нормативні умови для проживання (підготовка до весняно-літньої і зимової експлуатації, налагодження інженерного обладнання).

2.4.6. Проведений поточний ремонт жилого будинку підлягає прийманню комісією у складі: представників власника будинку (об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, будинкового комітету тощо) та виконавця послуг.

2.5. Організація і планування капітального ремонту

Капітальний ремонт – комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв’язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об’єкта.

2.5.1. Під час капітального ремонту слід робити комплексне усунення несправностей будинку та обладнання, зміну, відновлення або заміну їх на більш довговічні й економічні, поліпшення експлуатаційних показників житлового фонду, здійснення технічно можливої й економічно доцільної модернізації жилих будинків з установленням приладів обліку тепла, води, газу, електроенергії і забезпечення раціонального енергоспоживання.

2.5.2. Порядок розроблення, обсяг і характер проектно-кошторисної документації на капітальний ремонт жилих будинків, а також терміни її видачі підрядній організації, порядок проведення та фінансування капітального ремонту жилих будинків повинні встановлюватися відповідно до вимог нормативно-правових та нормативно-технічних документів.

2.6. Організація технічного обслуговування жилих будинків, що плануються на капітальний ремонт

2.6.1. При технічному обслуговуванні жилих будинків, підготовлених до капітального ремонту з відселенням мешканців, виконавець послуг повинен:

– інформувати мешканців будинку про терміни початку і завершення капітального ремонту;

– забезпечити огородження небезпечних ділянок;

– забезпечити охорону і недопущення входу сторонніх осіб у відселені приміщення;

– відключити у відселених квартирах санітарно-технічні, електричні і газові пристрої.

2.6.2. Усі конструкції, що перебувають в аварійному стані, повинні бути забезпечені охоронними пристроями, що попереджають їх обвалення.

2.7. Організація і здійснення технічного нагляду

2.7.1. За підготовкою об’єкта до капітального ремонту або реконструкції і проведення робіт на цих об’єктах здійснюється технічний нагляд.

До функцій технічного нагляду входять:

– підготовка об’єктів до ремонту чи реконструкції, включаючи організацію відселення;

– обстеження об’єктів при розробці проектно-кошторисної документації;

– контроль за ходом і якістю розробки проектно-кошторисної документації;

– технагляд за технологічністю, якістю та обсягами виконаних робіт;

– технагляд за постачанням на об’єкти обладнання і матеріально-технічних ресурсів, що входить в обов’язки замовника;

– підготовка об’єктів для здачі приймальним комісіям;

– інші питання, пов’язані з організацією і проведенням капітального ремонту і реконструкції.

2.8. Підготовка житлового фонду до сезонної експлуатації

2.8.1. Метою підготовки житлового фонду до сезонної експлуатації є забезпечення нормативних санітарно-технічних вимог щодо експлуатації приміщень жилих будинків і режимів функціонування інженерного обладнання.

2.8.2. Під час підготовки житлового фонду до експлуатації в зимовий період виконуються такі роботи:

– усунення несправностей: стін, фасадів, дахів, віконних і дверних заповнень, а також опалювальних печей, димоходів, газоходів, внутрішніх систем тепло-, водо- та електропостачання й установок із газовими нагрівачами;

– приведення в технічно справний стан прибудинкової території із забезпеченням безперешкодного відведення атмосферних і талих вод від відмостки, спусків (входів) у підвал і їх віконних приямків;

– забезпечення належної гідроізоляції фундаментів, стін підвалу і цоколю та їх сполучення із суміжними конструкціями, сходових кліток, підвальних і горищних приміщень, машинних відділень ліфтів, справність та утеплення пожежних гідрантів.

2.8.3. Підготовці до зими (проведення гідравлічних випробувань, ремонт, перевірка і налагодження) підлягає весь комплекс пристроїв, що забезпечують безперебійне постачання тепла в квартири (котельні, внутрішньобудинкові мережі, групові і місцеві теплові пункти в будинках, системи опалення, вентиляції).

Котельні, теплові пункти і вузли повинні бути забезпечені засобами автоматизації, обліку, запірною регулювальною апаратурою, схемами розведення систем опалення, гарячого водопостачання (далі – ГВП), холодного водопостачання (далі – ХВП), припливно-витяжною вентиляцією та іншими конструкціями, які реєструють роботу обладнання при різних експлуатаційних режимах (наповненні, підживленні, спуску води із систем опалення тощо), технічними паспортами на обладнання, журналами щодо запису параметрів та дефектів, які виникають під час роботи обладнання.

Прилади газового господарства повинні пройти наладку запірно-захисних клапанів і регуляторів тиску на зимовий період.

Насосні станції, системи протипожежного захисту мають бути укомплектовані і мати резервне обладнання, автоматичне вмикання резервних насосів, у разі відмови основних, відрегульоване і справне.

2.8.4. У період підготовки житлового фонду до роботи в зимових умовах організовується підготовка (відновлення) схем внутрішньобудинкових систем холодного і гарячого водопостачання, каналізації, центрального опалення і вентиляції, газу із зазначенням розміщення запірної арматури і вимикачів (для слюсарів і електриків з ліквідації аварій і несправностей внутрішньобудинкових інженерних систем). За наявності води у підвалах її необхідно відкачати та усунути причину її появи, відключити і розібрати поливальний водопровід, утеплити водомірний вузол; забезпечити безперебійну роботу каналізаційних випусків, оглядових колодязів дворової мережі і загальних випусків будинку (від трубопроводу, прокладеного в підвалі, техпідпіллі).

2.8.5. У приміщеннях, що не опалюються, у період підготовки до зими слід перевірити стан і зробити ремонт ізоляції труб водопроводу і каналізації, центрального опалення (далі – ЦО) і ГВП, утеплити протипожежний водопровід.

2.8.6. Продухи в підвалах і технічних підпіллях на зиму можна закривати тільки в разі сильних морозів.

2.8.7. Після закінчення опалювального сезону обладнання котельних, теплових мереж і теплових пунктів, усіх систем опалення має бути випробувано гідравлічним тиском відповідно до встановлених вимог. Виявлені під час випробування дефекти повинні бути усунуті, після чого проведені повторні випробування. Випробування теплових мереж проводяться відповідно до встановлених вимог.

2.8.8. У літній період проводяться такі роботи:

а) щодо котелень – ревізія арматури та обладнання приладів КВП й автоматики, усунення щілин в обмуруванні котлів і димоходів, підготовка операторів і здійснення завезення палива: твердого – у розрахунку 70 % потреби в опалювальному сезоні, рідкого – за наявності складів, але не менше середньомісячного запасу. Розрахунок потрібної кількості палива слід робити відповідно до чинних нормативно-технічних актів;

б) щодо теплових мереж – промивання систем, ревізія арматури, усунення постійних і періодичних засмічень каналів, відновлення зруйнованої або заміна недостатньої теплової ізоляції труб у камерах, підземних каналах і підвалах (технічних підпіллях);

в) щодо теплових пунктів – ревізія арматури й обладнання (насосів, підігрівників тощо);

г) щодо систем опалення і гарячого водопостачання – ревізія кранів та іншої запірної арматури розширювачів і повітрозбірників, відновлення зруйнованих або заміна недостатньої теплової ізоляції труб у сходових клітках, підвалах, на горищах і в нішах санітарних вузлів. За наявності непрогрівання радіаторів проводиться їх гідропневматичне промивання. По закінченні всіх ремонтних робіт весь комплекс пристроїв з теплопостачання підлягає експлуатаційній наладці під час пробного опалення;

ґ) щодо прибиральної техніки й інвентарю для двірників – перевірка, ремонт, заміна чи придбання;

д) завезення піску для посипання тротуарів (з розрахунку не менше 3 м³ на 1 тис. м² площі, яка прибирається) і солі (з розрахунку не менше 3 – 5 % маси піску) або її замінника;

е) роз’яснення наймачам, орендарям і власникам жилих і нежилих приміщень правил підготовки жилих будинків до зими (установка ущільнювальних прокладок у стулках віконних і дверних прорізів, заміна розбитих стекол та ін.);

є) перевірка наявності первинних засобів пожежогасіння.

2.9. Організація і функціонування ОДС, аварійно-ремонтної служби (далі – АРС)

2.9.1. ОДС створюють у жилих мікрорайонах для контролю за роботою інженерного обладнання жилих будинків мікрорайону і виконання заявок населення щодо усунення несправностей і пошкоджень будинкового обладнання. Крім того, у завдання ОДС уходить ужиття оперативних заходів для забезпечення безпеки громадян у місцях аварійного стану конструкцій будинків, своєчасного прибирання територій домоволодінь, очищення покрівель від снігу.

2.9.2. ОДС здійснює контроль за роботою та забезпечує усунення неполадок такого інженерного обладнання:

– ліфтів;

– систем опалення і гарячого водопостачання (теплових пунктів, бойлерних, котельних, елеваторних вузлів);

– систем холодного водопостачання (насосних установок, водопідкачок), каналізації;

– систем газопостачання;

– електрощитових жилих будинків, чергового освітлення сходових кліток, під’їздів і дворових територій;

– кодових замикальних пристроїв у жилих будинках.

Крім того, система диспетчеризації забезпечує:

– контроль загазованості технічних підпіль і колекторів;

– гучномовний (двосторонній) зв’язок з абонентами (пасажирами ліфтів, мешканцями, двірниками), а також службовими приміщеннями;

– установку засобів автоматизованого протипожежного захисту будинків підвищеної поверховості;

– сигналізацію при відкриванні дверей підвалів, горищ, машинних приміщень ліфтів, щитових.

2.9.3. Робота ОДС здійснюється цілодобово.

ОДС веде безперервний контроль за роботою інженерного обладнання, реєструє його роботу у відповідних журналах і негайно усуває несправності й аварії; про всі аварії або перерви в роботі систем водопостачання, каналізації, тепло-, електропостачання терміново повідомляє аварійну службу виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також спеціалізовані організації, які обслуговують ліфти, газове, водопровідно-каналізаційне й інше обладнання.

2.9.4. Для забезпечення раціональної роботи в ОДС повинен бути комплект робочої документації на всі об’єкти, мережі і споруди, схеми всіх вузлів систем обладнання, що відкриваються і закриваються, плани підземних комунікацій, комплекти ключів від усіх робочих, підвальних і горищних приміщень жилих будинків.

2.9.5. Однією з основних функцій ОДС є приймання і виконання робіт за заявками населення. Приймання заявок здійснюється безпосередньо від мешканців за телефоном, а також за допомогою прямого зв’язку через переговорні пристрої, установлені у під’їздах будинків і кабінах ліфтів.

Реєстрація заявок населення і контроль за виконанням робіт здійснюються цілодобово за допомогою журналу заявок населення або автоматизованої системи обліку.

2.9.6. Керівник ОДС (старший диспетчер) забезпечує:

– проведення щоденного огляду диспетчерської системи, звертаючи особливу увагу на справність реле часу, ламп сигналізації на пульті, сигналізаторів загазованості, електричних вимикачів;

– проведення щотижневої профілактики апаратури, приладів і ліній зв’язку без розкривання внутрішньої частини апаратури;

– заміну згорілих ламп на диспетчерському пульті;

– заправку стрічок у прилади для креслення діаграм, проведення змазування, заправку приладів чорнилом та ін.;

– у разі несправності приладів, апаратури або ліній зв’язку – передавання заявки на ремонт у відповідну спеціалізовану організацію;

– аналіз характеру заявок, які надходять, і причини їх невиконання;

– оцінку щомісяця роботи виконавця послуг в частині виконання заявочного ремонту.

2.9.7. АРС створюються для оперативного усунення значних ушкоджень, відмов, аварій конструкцій та інженерного обладнання жилих будинків, мереж і об’єктів, забезпечення нормального функціонування і відновлення житлового фонду.

Об’єктами обслуговування аварійної служби є жилі будинки, розміщені на території району, незалежно від форм власності. Склад аварійної служби комплектується, виходячи з обсягу і технічного стану житлового фонду, який нею обслуговується.

2.9.8. Аварійно-ремонтна служба здійснює:

– термінове прочищення каналізації і сміттєпроводів усередині будівель;

– усунення аварійних ушкоджень систем водопроводу, опалення і каналізації, що перебувають у власності або на обслуговуванні організацій, що обслуговуються аварійною службою;

– ліквідацію ушкоджень у внутрішніх мережах електропостачання, що перебувають у власності організацій, які обслуговуються аварійною службою;

– забезпечення безпеки громадян у разі виявлення аварійного стану будівельних конструкцій будинків шляхом огородження небезпечних зон, обвалів конструкцій, що нависають, які перебувають в аварійному стані, або ужиття заходів допомоги мешканцям у звільненні будинку, що загрожує безпеці проживання;

– утримання закріпленої за аварійною службою техніки у справному стані і використання її за призначенням.

2.9.9. При надходженні сигналів про аварію або ушкодження магістралей водопроводу, каналізації, теплопостачання, телефонної мережі, підземної електросилової і електричної мережі, трансформаторних підстанцій і ввідних шаф, газопроводів і газового обладнання аварійна служба зобов’язана повідомити у відповідні спеціалізовані підприємства, їх аварійні служби і простежити за виконанням необхідних робіт зазначеними службами до повної ліквідації аварій.

Персонал аварійної служби, що укомплектований необхідними матеріалами, машинами та механізмами, повинен постійно перебувати в готовності з метою забезпечення негайного виїзду бригад до місця аварій у будь-який час доби.

У посадових осіб аварійної служби повинні бути схема району, список і адреси виконавців послуг, журнал обліку аварій, міські телефони, домашні адреси керівників господарств, їхні домашні і службові телефони.

У неробочий час і святкові дні АРС разом із диспетчерськими службами виконавця послуг забезпечує своєчасну ліквідацію аварій інженерних систем у жилих будинках і на об’єктах, що обслуговуються, а також приймає організаційно-технічні рішення у разі загрози стихійних лих (урагани, сильні снігопади, обледеніння доріг, різкі зниження температур та ін.). Про вжиті заходи доповідає керівництву вищої диспетчерської служби і органу місцевого самоврядування (за запитом).

3. Утримання приміщень

3.1. Утримання допоміжних приміщень житлового будинку

3.1.1. Утримання допоміжних приміщень включає:

– технічне обслуговування (планові, позапланові огляди, підготовку до сезонної експлуатації, поточний ремонт конструктивних елементів та інженерних систем і будинкового обладнання);

– заходи, що забезпечують нормативно-вологісний режим допоміжних приміщень;

– обслуговування сміттєпроводів;

– обслуговування автоматичних замикальних пристроїв, вхідних дверей;

– обслуговування ліфтового обладнання;

– обслуговування системи протипожежного водопроводу, пожежогасіння та димовидалення;

– обслуговування допоміжних приміщень, спрямоване на комфортне обслуговування мешканців.

3.1.2. У допоміжних приміщеннях жилого будинку повинен забезпечуватися:

– справний стан будівельних конструкцій, опалювальних приладів і трубопроводів;

– належний санітарний, протипожежний стан;

– нормативний температурно-вологісний режим.

3.1.3. Вікна і двері допоміжних приміщень повинні мати щільно пригнані стулки з установкою ущільнювальних прокладок.

3.1.4. Допоміжні приміщення повинні:

– регулярно провітрюватися за допомогою кватирок, фрамуг або стулок вікон на першому і верхньому поверхах одночасно, а також через вентиляційні канали і шахти;

– мати температуру повітря і повітрообмін відповідно до встановлених вимог.

3.1.5. Освітленість штучним світлом допоміжних приміщень повинна прийматися за встановленими нормами.

3.1.6. Фарбування допоміжних приміщень допускається робити високоякісними, безводними сумішами; поверхні, пофарбовані малярськими, безводними сумішами, повинні мати однотонну глянсову або матову поверхню.

Не допускається просвічування раніше нанесених шарів фарби, відшарування, плями, патьоки. Не допускається в місцях сполучення поверхонь, викривлення ліній, зафарбування високоякісного фарбування в різні кольори.

3.1.7. Періодичність ремонту допоміжних приміщень визначається власником жилого будинку.

3.1.8. У дерев’яних жилих будинках стіни і стелі сходових клітин та коридорів із внутрішнього боку слід штукатурити або обробляти вогнезахисною сумішшю.

3.1.9. Зовнішні вхідні двері в під’їзди і сходові клітки повинні мати самозамикальні пристрої (доводники), а також обмежувачі ходу дверей (зупини).

Для зниження тепловтрат і шуму від ударів вхідних дверей за відсутності самозамикальних пристроїв, у притворах дверей слід встановлювати пружні ущільнювальні прокладки.

3.1.10. На майданчику перед зовнішніми вхідними дверима рекомендується встановлювати решітки і металеві штахети для очищення взуття від бруду і снігу.

3.1.11. Зовнішні майданчики біля вхідних дверей і тамбури сходових кліток слід систематично очищати від снігу і намерзлого льоду.

3.1.12. У багатоповерхових будинках (десять поверхів і вище) двері на сходові клітки, які не задимляються, повинні бути без запірних пристроїв. Входи зі сходових кліток на горище або покрівлю (при безгорищних дахах) повинні відповідати установленим вимогам будівельних норм.

3.1.13. Використання допоміжних приміщень для розміщення майстерень, комор та інших завдань не допускається. Під маршем сходів у першому і цокольному поверхах допускається обладнання тільки приміщень для вузлів управління центрального опалення, водомірних вузлів і електрощитів, що захищаються неспалимими перегородками.

3.1.14. Розміщення у допоміжних приміщеннях побутових речей, обладнання, інвентарю та інших предметів не допускається. Входи на сходові клітки і горища, а також підходи до пожежного обладнання й інвентарю не повинні бути захаращеними.

3.1.15. При виявленні несправностей газових труб, що виходять у допоміжні приміщення, необхідно негайно повідомити в аварійну службу, організації з експлуатації газового господарства й одночасно організувати інтенсивне провітрювання сходових кліток.

3.1.16. Шафи з електрощитовими і електровимірювальними приладами, електромонтажні ніші, що містяться у допоміжних приміщеннях, повинні бути завжди закриті.

3.2. Особливості утримання горищ та технічних поверхів

3.2.1. На горищах та технічних поверхах повинен забезпечуватися:

– температурно-вологісний режим горищних приміщень, що перешкоджає випаданню конденсату на поверхні захисних конструкцій;

– доступ до всіх елементів і чистота горищного приміщення.

3.2.2. Горищні приміщення повинні мати необхідний температурно-вологісний режим:

– у холодних горищах – із розрахунку, що унеможливлює конденсацію вологи на захисних конструкціях (але не вище +4° C від температури зовнішнього повітря);

– у теплих горищах – із розрахунку, але не нижче +12° C.

3.2.3. Горищні приміщення повинні мати ходові дошки і приставні драбини для виходу на дах, а також двері і люки з щільно пригнаними стулками.

3.2.4. Горищні приміщення не повинні бути захаращені будівельним сміттям, домашніми й іншими речами та обладнанням.

3.2.5. Вхідні двері або люки (для горищних приміщень із запасними, напірними і розширювальними баками) виходу на покрівлю повинні бути утеплені, обладнані ущільнювальними прокладками, завжди замкнені (один комплект ключів зберігається в чергового диспетчера ОДС або кімнаті техніка – майстра виконавця послуг, а другий – у консьєржа чи двірника), про що робиться відповідний напис на люку чи дверях.

Вхід у горищне приміщення і на дах дозволяється тільки працівникам виконавця послуг, безпосередньо відповідальним за технічний нагляд, і тим, котрі виконують ремонтні роботи, а також працівникам експлуатаційних організацій, обладнання яких розміщене на даху й у горищному приміщенні.

3.2.6. У теплих горищах слід проводити:

– прибирання приміщень від сміття не рідше одного разу на рік з очищенням сталевих сіток на оголовках вентиляційних каналів і на вході витяжної шахти;

– дезінфекцію всього об’єму горищного приміщення у разі появи комах;

– фарбування димових труб, стін, стелі і внутрішніх поверхонь вентиляційних шахт.

3.2.7. Використання горищних приміщень під майстерні, для сушіння білизни і під складські приміщення не допускається.

3.3. Особливості утримання підвалів і технічних підвалів

3.3.1. У підвалах і технічних підвалах повинен забезпечуватися:

– температурно-вологісний режим приміщень підвалів і технічних підвалів, що перешкоджає випаданню конденсату на поверхнях огороджувальних конструкцій;

– доступ до всіх елементів підвалу і технічного підвалу і чистота;

– захист приміщень від проникнення тварин: гризунів, кішок, собак;

– належне освітлення підвальних приміщень.

3.3.2. Підвали і технічні підвали повинні мати температурно-вологісний режим відповідно до встановлених вимог.

3.3.3. Підвали і технічні підвали повинні провітрюватися регулярно протягом усього року за допомогою витяжних каналів, вентиляційних отворів у вікнах і цоколі або інших пристроїв при забезпеченні не менше ніж одноразового повітрообміну.

Продухи в цоколях будинків мають бути відкритими. Провітрювання підвалу слід проводити в сухі і неморозні дні.

3.3.4. У разі випадання на поверхнях конструкцій конденсату або появи цвілі необхідно усунути джерела зволоження повітря і забезпечити інтенсивне провітрювання підвалу або технічного підвалу через вікна і двері, встановлюючи в них дверні полотна і віконні рами з ґратками або жалюзі.

У підвалах і технічних підвалах із глухими стінами за необхідності слід пробити в цоколі не менше двох вентиляційних отворів у кожній секції будинку, розмістивши їх у протилежних стінах і обладнавши жалюзійними ґратками або витяжними вентиляторами.

3.3.5. Вхідні двері в технічний підвал, підвал повинні бути замкнені (ключі зберігаються у виконавця послуг, про місце зберігання робиться спеціальний напис на дверях).

Доступ представників виконавця послуг до транзитних інженерних комунікацій, що проходять через приміщення, повинен бути забезпечений у будь-який час доби.

3.3.6. Використовувати технічні підвали та підвали не за призначенням забороняється.

3.3.7. На всі прорізи, канали й отвори технічного підвалу повинні бути встановлені сітки (розмір вічка 0,5 см), що захищають будинки від проникнення гризунів.

3.4. Зовнішній благоустрій будинків і прибудинкових територій

3.4.1. На фасадах жилих будинків поміщаються покажчики назви вулиці, провулка, площі, номер будинку та ін.

3.4.2. Таблички з указівкою номерів під’їздів, а також номерів квартир, розміщених у даному під’їзді, повинні вивішуватися біля входу в під’їзд (сходову клітку). Вони повинні бути розміщені однотипно в кожному під’їзді, будинку, мікрорайоні.

3.4.3. Таблички з номерами квартир слід встановлювати на дверях кожної квартири.

3.4.4. Покажчики розташування пожежних гідрантів, полігонометричні знаки (стінні репери), покажчики розташування геодезичних знаків слід розміщувати на цоколях будинків, камер, магістралей і колодязів водопровідної й каналізаційної мережі, покажчики розміщення підземного газопроводу, а також інші покажчики розміщення об’єктів міського господарства, різні сигнальні пристрої допускається розміщувати на фасадах будинків за умови збереження обробки фасаду.

3.4.5. На жилому будинку у доступному для мешканців місці повинен вивішуватися список таких організацій з зазначенням їхніх назв, адрес і номерів телефонів:

– власника житлового будинку;

– виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій;

– виконавця послуг з теплопостачання;

– виконавця послуг з водопостачання та водовідведення;

– виконавця послуг з газопостачання;

– виконавця послуг з електропостачання;

– державної пожежної охорони;

– відділу міліції;

– швидкої медичної допомоги;

– санітарно-епідеміологічної станції;

– аварійних служб житлового господарства, що забезпечують ліквідацію аварій у жилих будинках.

3.4.6. Складування тари торгових організацій та інших орендарів чи власників нежилих приміщень, розташованих у жилих будинках, на відкритій території домоволодіння не допускається.

3.5. Прибирання прибудинкової території

3.5.1. Прибирання майданчиків, садів, подвір’я, доріг, тротуарів, дворових і внутрішньоквартальних проїздів територій здійснюється прибиральниками; тротуари допускається прибирати спеціалізованою малогабаритною (самохідною та ручною) прибиральною технікою (підмітально-прибиральною, снігоприбиральною, розкидачами протиожеледних сумішей, газонокосарками та ін.) з робочою шириною захвату до 1,5 м.

3.5.2. Місця, які недоступні для притиральної техніки, прибираються вручну до початку роботи техніки. Із важкодоступних місць допускається подавати сніг на смугу, що прибирається машинами.

3.5.3. У місцях в’їзду і виїзду прибиральних машин на тротуарі мають бути влаштовані пандуси з асфальтобетону або місцеві зниження бортового каменю. Ширина пандуса має бути на 0,5 м більша за ширину машини.

3.5.4. Виконавці послуг зобов’язані забезпечувати вільний під’їзд до люків оглядових колодязів і вузлів керування інженерними мережами, а також до джерел пожежного водопостачання (пожежні гідранти, водойми), розташованих на прибудинковій території.

3.5.5. Матеріали й обладнання на подвір’ях слід складувати на спеціально виділених майданчиках.

3.5.6. Періодичність прибирання тротуарів приймається залежно від інтенсивності руху пішоходів тротуарами (від класу тротуару) (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Визначення класу тротуару

3.5.7. Тротуари шириною понад 3,5 м, а також внутрішньоквартальні проїзди і двори слід прибирати, як правило, машинами, призначеними для проїзної частини вулиць (при задовільній несучій спроможності покриттів).

3.5.8. Прибирання прибудинкових територій має проводитися в такій послідовності: спочатку прибирати, а у випадку ожеледі і слизькості посипати піском тротуари, пішохідні доріжки, а потім дворові території.

3.5.9. Прибирання, крім снігоочищення, що проводиться під час снігопадів, треба проводити у ранкові або вечірні години.

Літнє прибирання

3.5.10. Літнє прибирання прибудинкових територій: підмітання, миття або поливання вручну чи за допомогою спецмашин повинні виконуватися переважно в ранні ранкові і пізні вечірні години.

Миття тротуарів треба проводити тільки на відкритих тротуарах, що безпосередньо межують із прилотковою смугою, і в напрямку від будинків до проїзної частини вулиці. Миття тротуарів має бути закінчене до виконання цієї операції на проїзній частині, для чого час прибирання тротуарів повинен бути узгоджений із графіком роботи поливально-мийних машин.

3.5.11. Поливання тротуарів має проводитися в міру необхідності.

Таблиця 3.2

Рекомендована періодичність поливання тротуарів у залежності від класу тротуару

За наявності особливих місцевих умов, що викликають підвищену засміченість, періодичність виконання прибиральних робіт може бути змінена.

Зимове прибирання

3.5.12. Проведення зимових прибиральних робіт з очищення тротуарів під час снігопаду (зсування і підмітання снігу) рекомендується здійснювати з періодичністю, наведеною у таблиці 3.3. Сніг, що накопичується на дахах, повинен скидатися на землю і переміщатися в прилоткову смугу, а на широких тротуарах формуватися у вали.

Таблиця 3.3

Рекомендована періодичність зимового прибирання тротуарів

3.5.13. Очищення покриттів за відсутності снігопаду від снігу наносного походження має проводитися в ранкові часи машинами з плугово-щітковим обладнанням, рекомендована періодичність виконання – один раз у 3, 2 і 1 добу відповідно для тротуарів I, II і III класів.

3.5.14. Сніг, що прибирається, повинен зсуватися з тротуарів на проїзну частину в прилоткову смугу, а в подвір’ях – до місць складування.

3.5.15. Зсунутий із внутрішньоквартальних проїздів сніг треба складати в купи і вали, розташовані паралельно до бортового каменю, або складувати вздовж проїзду за допомогою, як правило, роторних снігоочисників.

3.5.16. На тротуарах шириною понад 6 м, відділених газонами від проїзної частини вулиць, допускається зсувати сніг на вал на середину тротуару для подальшого прибирання.

3.5.17. Роботи з укладання снігу у вали і купи повинні бути закінчені на тротуарах I і II класів не пізніше 6 год. із моменту закінчення снігопаду, а на інших територіях – не пізніше 12 год.

3.5.18. Сніг, що збирається в подвір’ях, на внутрішньоквартальних проїздах і з урахуванням місцевих умов на окремих вулицях, допускається складати на газонах і на вільних територіях при забезпеченні зберігання зелених насаджень.

3.5.19. Ділянки тротуарів і подвір’їв, покриті ущільненим снігом, слід прибирати у найкоротші терміни, як правило, сколювачами-розпушувачами ущільненого снігу. Згортання і прибирання відколів має проводитися одночасно зі сколюванням або зразу ж після нього і складуватися разом зі снігом.

3.5.20. Сніг у разі ручного прибирання тротуарів і внутрішньоквартальних (асфальтових і брущатих) проїздів повинен прибиратися повністю під шкребок. За відсутності удосконалених покриттів сніг треба прибирати під зсув, залишаючи шар снігу для наступного його ущільнення.

3.5.21. У разі виникнення слизькості оброблення дорожніх покриттів піскосоляною сумішшю має проводитися за нормою 0,2 – 0,3 кг/м за допомогою розподільників.

3.5.22. Рекомендується здійснювати оброблення покриттів піскосоляною сумішшю першочергових територій протягом 1,5 год., а закінчення всіх робіт – 3 год.

3.5.23. Розм’якшені після оброблення льодоутворення мають бути зрушені або зметені плугово-щітковими снігоочисниками, з недопущенням їх потрапляння у відкритий ґрунт, під дерева або на газони.

3.5.24. Оброблення покриттів слід робити грубозернистим і середньозернистим річковим піском, що не містить каменів і глинистих домішок. Пісок повинен бути просіяним через сито з отворами діаметром 5 мм і завчасно змішаний із повареною сіллю в кількості 5 – 8 % маси піску.

3.5.25. З настанням весни повинно бути забезпечено:

– промивання і розчищення канавок для забезпечення відтоку води в місцях, де це потрібно для нормального відведення поталих вод;

– систематичне виведення талої води до люків і приймальних колодязів зливової мережі;

– загальне очищення дворових територій після закінчення танення снігу, прибираючи сміття, сніг і лід, що залишилися.

3.6. Санітарне прибирання, збирання сміття і вторинних матеріалів

3.6.1. Санітарне прибирання, збирання сміття і вторинних матеріалів здійснюється шляхом:

– установлення на обслуговуваній території збиральників для твердих побутових відходів, а в неканалізованих будинках необхідно мати, крім того, збиральники (вигреби) для рідких відходів;

– своєчасного прибирання прибудинкової території і систематичного спостереження за її санітарним станом;

– вивезення відходів відповідно до графіка прибирання відходів та контроль за його дотриманням;

– забезпечення вільного під’їзду і освітлення біля майданчиків під установлення контейнерів і сміттєзбиральників;

– утримання у справному стані контейнерів і сміттєзбиральників для відходів (крім контейнерів і бункерів, що числяться на балансі інших організацій) без переповнення і забруднення території;

– миття контейнерів за допомогою щіток та мильно-содових розчинів у сміттєзбиральній камері. Контейнери, які є у власності спецавтопідприємств, повинні встановлюватися в межах домоволодінь чистими;

– проведення серед населення широкої роз’яснювальної роботи щодо дотримання чистоти.

3.6.2. Збирання побутових відходів слід здійснювати в:

– переносні металеві сміттєзбиральники місткістю до 100 л, установлені під навісом, для жилих будинків із населенням до 200 осіб;

– контейнери місткістю до 800 л – для жилих будинків із населенням 200 осіб і більше.

Як тимчасовий захід у разі відсутності металевих сміттєзбиральників допускається встановлення бункера для великогабаритних відходів, а також дерев’яних знімних ящиків без дна з завантажувальними люками 0,5 х 0,5 мм.

3.6.3. Тимчасові сміттєзбиральники повинні бути щільними, а стінки і кришки – пофарбовані стійкими барвниками.

Фарбування всіх металевих сміттєзбиральників має виконуватися не рідше двох разів на рік – навесні і восени.

3.6.4. Сміттєзбиральники всіх типів повинні встановлюватися на бетонованому або асфальтованому майданчику, як правило, з огородженням із стандартних залізобетонних виробів або інших матеріалів із насадженням навколо майданчика чагарникових насаджень.

Майданчики для контейнерів на коліщатах повинні обладнуватися пандусом від проїзної частини й огородженням (бордюром) висотою 7 – 10 см, що унеможливлює скочування контейнерів убік.

3.6.5. Під’їзди до місць, де встановлені контейнери і стаціонарні сміттєзбиральники, повинні освітлюватися і мати тверді покриття з урахуванням розвертання машин і випуску стріли підйому контейнеровоза або маніпулятора.

3.6.6. Сміттєзбірники необхідно розміщувати на відстані від вікон та дверей жилих будинків не менше 20 м, але не більш 100 м від вхідних під’їздів.

3.6.7. Збір твердих побутових відходів у неканалізованих домоволодіннях слід здійснювати окремо в малі (металеві) ємності, які повинні виноситися мешканцями в установлений час до місця зупинки сміттєвоза.

У разі складності експлуатації металевих сміттєзбиральників при мінусових температурах допускається застосування знімних дерев’яних ящиків без дна місткістю до 1 м³, установлюваних на бетонованому або асфальтованому майданчику. Для збирання рідких побутових відходів і помиїв на території неканалізованих домоволодінь слід обладнувати помийниці, як правило, об’єднані з дворовими туалетами загальним вигребом.

3.6.8. Помийниці повинні мати завантажувальні люки, які відкриваються, з установленими під ними решітками з отворами до 25 мм.

3.6.9. Збирання вологих відходів і виливання помиїв у металеві сміттєзбірники не допускається. Вологі відходи, що осідають на решітках помийниць, повинні перекладатися двірниками в сміттєзбиральники тільки до моменту прибуття сміттєвоза.

3.6.10. Ємність вигребів при очищенні один раз на місяць слід визначати з розрахунку на одного мешканця:

– у туалетах без промивання – 0,1 м³;

– із промиванням унітаза з відра – 0,2 – 0,25 м³;

– у дворових туалетах і помийницях із загальним вигребом – 0,25 – 0,30 м³.

В усіх випадках слід додавати 20 % на нерівномірність заповнення. Глибину вигребів слід приймати від 1,5 до 3 м залежно від місцевих умов.

3.6.11. Вигреби повинні бути водонепроникними, цегляними, бетонними або ж дерев’яними з обов’язковим обладнанням “замка” із масної м’ятої глини товщиною 0,35 м навколо стінок і під дном вигреба. Вигреби повинні мати щільні подвійні люки, дерев’яні 0,7 х 0,8 м або стандартні круглі чавунні.

3.6.12. Вигреби в будинках, що приєднуються до каналізаційної мережі, надалі повинні бути цілком очищені від вмісту, стінки і днища розібрані, ями засипані ґрунтом і утрамбовані.

3.6.13. Великогабаритні відходи, старі меблі, велосипеди, залишки від поточного ремонту квартир тощо повинні збиратися на спеціально відведених майданчиках або в бункери-накопичувачі і вивозитися сміттєвозами для великогабаритних відходів або звичайним вантажним транспортом.

3.6.14. Спалювання всіх видів відходів на території домоволодінь і в сміттєзбірниках забороняється.

3.6.15. На території кожного домоволодіння повинні бути встановлені урни. Відстань між урнами має бути не менше 50 м на тротуарах III категорії, не більш 100 м – на інших тротуарах, у дворах, місцях можливого утворення дрібних відходів (перед входами в магазини тощо).

3.6.16. Урни слід очищати від відходів протягом дня в міру необхідності, але не рідше одного разу на добу, а під час ранкового прибирання періодично промивати.

3.6.17. Фарбувати урни слід не рідше одного разу на рік.

3.6.18. У дворових вигрібних туалетах необхідно щодня проводити прибирання і дезінфекцію 20-процентним розчином хлорного вапна.

3.7. Організація пожежної безпеки

3.7.1. Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на попередження пожеж, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж.

3.7.2. Відповідно до Закону України “Про пожежну безпеку” забезпечення пожежної безпеки в жилих будинках покладається на власників цих будинків або на уповноважені ними органи, а в жилих приміщеннях (квартирах) також і на їх власників, наймачів (орендарів). Взаємні зобов’язання власника будинку, власника, наймача (орендаря) жилого приміщення щодо забезпечення пожежної безпеки повинні визначатися договором. Забезпечення пожежної безпеки в інших окремо розташованих на прибудинковій території спорудах і гаражах покладається на їх власників.

3.7.3. Програми навчання з питань пожежної безпеки повинні узгоджуватися з органами державного пожежного нагляду.

3.7.4. Прибудинкова територія повинна постійно утримуватися в чистоті, систематично очищатися від сміття, тари, опалого листя.

3.7.5. Дороги, проїзди й проходи до будівель, споруд, пожежних вододжерел, підступи до зовнішніх стаціонарних пожежних драбин, пожежного інвентарю, обладнання та засобів пожежогасіння мають бути завжди вільними, утримуватися справними, узимку очищатися від снігу.

3.7.6. Забороняється довільно зменшувати нормовану ширину доріг та проїздів. До всіх будівель і споруд має бути забезпечений вільний доступ. Протипожежні розриви між будинками, спорудами, відкритими майданчиками для зберігання матеріалів, устаткування тощо повинні відповідати вимогам будівельних норм. Їх не дозволяється захаращувати стоянками транспорту, будівництвом та встановленням тимчасових будинків і споруд, у тому числі індивідуальних гаражів тощо.

3.7.7. У разі реконструкції, перепланування, капітального ремонту приміщень, будинків необхідно дотримуватись протипожежних вимог, визначених нормативними документами в галузі будівництва.

3.7.8. Розпочинати вищевказані роботи дозволяється лише за наявності проектної документації.

3.7.9. Протипожежні системи, установки (протидимовий захист, пожежна автоматика, протипожежне водопостачання, протипожежні двері, клапани тощо) повинні постійно утримуватися у справному робочому стані.

3.7.10. Перевірку стану вогнезахисного оброблення (просочення) слід проводити не менше одного разу на рік зі складанням акта перевірки.

3.7.11. У підвальних та цокольних поверхах не дозволяється розміщення вибухопожежонебезпечних приміщень, зберігання та використання ЛЗР і ГР, вибухових речовин, балонів з газами, речовин і матеріалів, що мають підвищену вибухопожежну небезпеку.

3.7.12. Не дозволяється використовувати горища, технічні поверхи й приміщення (у т. ч. венткамери, електрощитові) для зберігання устаткування, меблів, вибухопожежонебезпечних матеріалів та інших небезпечних предметів.

3.7.13. Приямки віконних прорізів підвальних і цокольних поверхів треба регулярно очищати від горючих відходів виробництва, сухого листя, трави тощо. Не дозволяється віконні прорізи закривати наглухо, а також захаращувати або закладати.

3.7.14. Евакуаційні шляхи і виходи повинні бути вільними, нічим не захаращуватися і в разі виникнення пожежі забезпечувати безпеку під час евакуації всіх людей, які перебувають у приміщеннях будівель та споруд.

3.7.15. Сходові марші і площадки повинні мати справні огорожі з поручнями, котрі не повинні зменшувати встановлену будівельними нормами ширину сходових маршів і площадок.

3.7.16. На висоті 2,2 м від поверхні проступів та сходових площадок встановлюються сміттєпроводи, поверхові сумісні електрощити, поштові скриньки та пожежні крани за умови, що це обладнання не зменшує нормативної ширини проходу сходовими площадками та маршами.

3.7.17. Сходові клітки, внутрішні відкриті та зовнішні сходи, коридори, проходи та інші шляхи евакуації мають бути забезпечені евакуаційним освітленням відповідно до вимог будівельних норм.

3.7.18. Не дозволяється:

– улаштовувати на шляхах евакуації пороги, виступи, турнікети, розсувні, підйомні двері, двері, що обертаються, та інші пристрої, які перешкоджають вільній евакуації людей;

– захаращувати шляхи евакуації (коридори, проходи, сходові марші і площадки, вестибюлі, холи, тамбури тощо) меблями, обладнанням, навіть якщо вони не зменшують нормативну ширину;

– забивати, заварювати, замикати на навісні замки, болтові з’єднання та інші запори, що важко відчиняються зсередини, зовнішні евакуаційні двері будівель;

– застосовувати на шляхах евакуації (крім будівель V ступеня вогнестійкості) горючі матеріали для облицювання стін і стель, а також сходів та сходових площадок;

– захаращувати меблями, устаткуванням та іншими предметами двері, люки на балконах і лоджіях, переходи в суміжні секції та виходи на зовнішні евакуаційні драбини;

– знімати встановлені на балконах (лоджіях) драбини;

– улаштовувати у загальних коридорах комори і вбудовані шафи, за винятком шаф для інженерних комунікацій;

– зберігати в шафах (нішах) для інженерних комунікацій горючі матеріали, а також інші сторонні предмети;

– робити засклення або закладання жалюзі та отворів повітряних зон у незадимлюваних сходових клітках;

– знімати передбачені проектом двері вестибюлів, холів, тамбурів і сходових кліток; знімати пристрої для самозачинення дверей сходових кліток, коридорів, холів, тамбурів тощо, а також фіксувати самозакривні двері у відчиненому положенні.

3.7.19. Об’єднані диспетчерські системи, які обслуговують інженерне обладнання жилих будинків, необхідно використовувати для одержання інформації про технічну справність і спрацювання під час пожежі систем протипожежного захисту (димовидалення, підпору повітря, пожежогасіння), а також передавання повідомлень про це до відповідних (аварійних) служб та пожежної охорони.

3.7.20. Переговорні пристрої ліфтів у жилих будинках слід використовувати для передавання повідомлень про пожежі на диспетчерські пункти. Для цього потрібно забезпечувати переговорні пристрої спеціальними табличками з пояснювальними написами.

3.7.21. Відповідальним за пожежну безпеку будинків, де проводиться капітальний ремонт, реконструкція, будівельних майданчиків, своєчасне виконання протипожежних заходів, забезпечення засобами пожежогасіння, організацію пожежної охорони та роботу добровільних протипожежних формувань є керівник робіт від генпідрядної будівельної організації (або особа, яка його заміняє), якщо інше не передбачено посадовими інструкціями.

3.7.22. Відповідальним за пожежну безпеку окремих ділянок ремонту, реконструкції, наявність та справне утримання засобів пожежогасіння, своєчасне виконання передбачених проектом протипожежних заходів є керівники робіт на цих ділянках.

3.8. Озеленення

3.8.1. Озеленення території виконується після її очищення від залишків будівельних матеріалів, сміття, прокладання підземних комунікацій і споруд, доріг, проїздів, тротуарів, обладнання майданчиків і огорож.

3.8.2. На прибудинковій території повинен забезпечуватися належний догляд за зеленими насадженнями.

3.8.3. Не слід здійснювати посадку дерев, що засмічують територію і повітря під час плодоносіння.

3.8.4. Наповнення водою наявних на прибудинковій території водоймів і басейнів, приведення в дію водограйчиків слід робити навесні при настанні середньоденної температури повітря за минулі 5 днів понад 17° C.

3.8.5. Про масову появу на зелених насадженнях шкідників рослин і хвороб виконавець послуг повинен довести до відома міських станцій із захисту зелених насаджень і вживати заходів боротьби з ними відповідно до вказівок спеціалістів.

3.8.6. Від’єднання тимчасової водопровідної мережі і випуск із неї води, спуск води з басейну, зняття й укриття скульптури слід здійснювати при настанні нічних і ранкових приморозків із температурою повітря мінус 2° C і нижче.

3.8.7. Складати матеріали на ділянках, зайнятих зеленими насадженнями, засмічувати квітники, газони і доріжки відходами й ушкоджувати зелені насадження, прив’язувати до дерев мотузки і проводи, підвішувати гамаки, прикріплювати рекламні щити та ін. не допускається.

3.8.8. Власники озеленених територій зобов’язані:

– забезпечити збереження, утримання та відновлення зелених насаджень;

– у літню пору й у суху погоду поливати газони, квітники, дерева і чагарники;

– не допускати витоптування газонів і складування на них будівельних матеріалів, піску, сміття, снігу, сколів льоду та ін.;

– нові посадки дерев і чагарників, перепланування зі зміною мережі доріжок і розміщенням обладнання здійснювати тільки за проектами, узгодженими в установленому законодавством порядку із дотриманням агротехнічних умов;

– в усіх випадках вирубування і пересаджування дерев і чагарників, здійснюваних у процесі утримання і ремонту, проводити відповідно до законодавства;

– за наявності водойм на озеленених територіях утримувати їх у чистоті і проводити їх капітальне очищення не менше одного разу на 10 років;

– організовувати роз’яснювальну роботу серед населення про необхідність дбайливого ставлення до зелених насаджень;

– вести облік та складати реєстр зелених насаджень за площею, видовим складом, віком і станом.

3.8.9. На озеленених територіях забороняється:

– складувати будь-які матеріали;

– застосовувати чистий торф як рослинний ґрунт;

– улаштовувати звалища сміття, снігу і льоду, за винятком чистого снігу, отриманого від розчищення садово-паркових доріжок;

– використовувати роторні снігоочисні машини для перекидання снігу на насадження, використання роторних машин для прибирання озеленених вулиць і площ допускається лише за наявності на машині спеціальних спрямувальних пристроїв, що запобігають потраплянню снігу на насадження;

– скидати сніг із дахів на ділянки, зайняті насадженнями, без ужиття заходів, що забезпечують цілість дерев і чагарників;

– спалювати листя, змітати листя в лотки в період масового листопаду, засипати ними стовбури дерев і чагарників (доцільно їх збирати в купи, не допускаючи рознесення вулицями, прибирати у спеціально відведені місця для компостування або вивозити на звалище);

– посипати хімічними препаратами, не дозволеними для використання, тротуари, проїзні і прогулянкові дороги та інші покриття;

– скидати послід та інші забруднення на газони;

– ходити, сидіти і лежати на газонах (крім лугових), улаштовувати ігри;

– розпалювати вогнища і порушувати правила протипожежної безпеки;

– підвішувати на деревах гамаки, гойдалки, мотузки для сушіння білизни, забивати в стовбури дерев цвяхи, прикріплювати рекламні щити, електропроводи, електрогірлянди з лампочок, прапорцеві гірлянди, колючий дріт та інші огородження, що можуть пошкодити дерева;

– добувати з дерев сік, смолу, робити надрізи, написи, інші механічні пошкодження;

– проїзд і стоянка автомашин, мотоциклів та інших видів транспорту (крім транзитних доріг загального користування і доріг, призначених для експлуатації об’єкта);

– випас свійських тварин.

3.8.10. Нові посадки, особливо дерев на прибудинкових територіях, слід проводити за проектами в установленому порядку.

4. Технічне обслуговування і ремонт будівельних конструкцій

4.1. Фундаменти і стіни підвалів

4.1.1. Під час експлуатації будинку необхідно забезпечувати:

– нормований температурно-вологісний режим підвалів і техпідвалів;

– справний стан фундаментів і стін підвалів будинків;

– усунення ушкоджень фундаментів і стін підвалів у міру виявлення, не допускаючи їх подальшого розвитку;

– запобігання вологості і замочуванню ґрунтів основ і фундаментів та конструкцій підвалів і техпідвалів;

– працездатний стан внутрішньобудинкових і зовнішніх дренажів.

4.1.2. Інженерно-технічні працівники виконавців послуг повинні знати проектні характеристики і нормативні вимоги до основ будинків і споруд, міцнісні характеристики і глибину закладання фундаментів, несучу спроможність ґрунтів основ, рівень ґрунтових вод і глибину промерзання.

4.1.3. При появі ознак нерівномірного осідання фундаментів необхідно зробити негайний огляд будинків, установити маяки на тріщини, ужити заходів для виявлення причин деформації і їх усунення. Дослідження стану ґрунтів, конструкції фундаментів і стін підвалів проводиться спеціалізованими організаціями.

Підвальні приміщення повинні бути сухими, чистими, мати освітлення і вентиляцію. Температура повітря повинна бути не нижче +5° C, відносна вологість повітря – не вище 60 %.

4.1.4. Площа продухів повинна становити приблизно 1/400 площі підлоги техпідвалу або підвалу; розміщуються продухи на протилежних стінах для наскрізного провітрювання (не менше двох продухів на кожній секції будинку); продухи повинні бути обладнані жалюзійними ґратами. З метою охорони конструкцій від появи конденсату і цвілі, а також усунення затхлого запаху організовується регулярно наскрізне провітрювання, віддкривши всі продухи, люки, двері в сухі і неморозні дні.

4.1.5. Стінки приямків повинні бути не менше ніж на 15 см вищі від рівня тротуару й відмостки; не допускаються щілини в місцях примикання елементів приямків до стін підвалу; очищення від сміття та снігу проводиться не рідше 1 разу на місяць; для видалення води з приямків підлога повинна бути бетонною з ухилом не менше 0,03 від стін будинку, у дальньому кутку має бути зроблено водовідвідний пристрій (труба); для захисту від дощу доцільно встановлювати над ними відкидні козирки за узгодженням з архітектором.

4.1.6. Відмостки і тротуари повинні мати поперечні ухили від стін будинку не менше 0,03. Поверхня відмостки, що межує із проїзною частиною, повинна бути піднята над нею на 15 см. Ширина відмостки встановлюється проектом (піщано-дернові відмостки допускається заміняти бетонними й асфальтовими відмостками).

4.1.7. Осідання, щілини і тріщини, що утворилися у відмостках і тротуарах, необхідно зашпаровувати матеріалами, аналогічними покриттю: бітумом, асфальтом, мастикою або м’ятою глиною з попереднім розчищенням ушкоджених місць і підсипанням піском.

4.1.8. Горизонтальна протикапілярна гідроізоляція повинна перетинати стіну і внутрішню штукатурку на одному рівні з підготовкою під підлогу 1-го поверху, але не менше ніж на 15 см вище відмостки.

4.1.9. Слід забезпечити справну, достатню теплоізоляцію внутрішніх трубопроводів, стояків. Усунути протікання, витоки, закупорки, засмічування, зриви гідравлічних затворів, санітарних приладів і негерметичність стикових з’єднань у системах каналізації. Забезпечити надійність і тривкість кріплення каналізаційних трубопроводів і випусків, наявність кришок на ревізіях.

4.1.10. Не допускаються зазори в місцях проходження всіх трубопроводів через стіни і фундаменти; містки для переходу через комунікації повинні бути справними.

Уведення інженерних комунікацій у підвальні приміщення через фундаменти і стіни підвалів повинні бути герметизовані й утеплені.

4.1.11. При капітальному ремонті будинку слід заміняти в технічних підвалах земляні підлоги на підлоги з твердим покриттям. Поверхня підлоги має бути з ухилом до трапа або спеціального бетонного приямку для збирання води. При виникненні води в приямку її необхідно видалити й усунути причини надходження води. При відповідному техніко-економічному обґрунтуванні допускається обладнувати внутрішньобудинкові дренажі.

4.1.12. Біля ревізій каналізаційних стояків у підвальних приміщеннях слід обладнувати бетонні лотки для відведення води в каналізацію або приямок.

4.1.13. Вхідні двері в техпідвал, підвал повинні бути замкнені, ключі мають зберігатися в ОДС або у виконавця послуг й у консьєржа або двірника (про що повинен бути відповідний напис), двері мають бути утеплені, ущільнені й оббиті з двох сторін покрівельною сталлю.

4.1.14. Не допускається:

– підтоплення підвалів і техпідвалів через несправність і витоки від інженерного обладнання;

– захаращувати і забруднювати підвальні приміщення;

– установлювати в підвалах і техпідвалах додаткові фундаменти під обладнання, збільшувати висоту приміщень за рахунок зниження позначки підлоги без затвердженого проекту;

– риття котлованів, траншей та інші земляні роботи в безпосередній близькості від будинку (до 10 м) без спеціального дозволу;

– підсипка ґрунту навколо будинку вище розміщення відмостки на 10 – 15 см;

– використовувати підвали і технічні підвали жителями для господарських та інших потреб без відповідного дозволу.

4.2. Стіни

4.2.1. Стіни кам’яні (цегляні, залізобетонні)

4.2.1.1. Під час експлуатації будинку необхідно забезпечувати:

– заданий температурно-вологісний режим усередині будинку;

– справний стан стін для сприйняття навантажень (конструктивну міцність);

– усунення ушкоджень стін у міру виявлення, не допускаючи їх подальшого розвитку;

– теплозахист, вологозахист зовнішніх стін.

4.2.1.2. Інженерно-технічні працівники виконавця послуг повинні знати конструктивну схему стін будинку, проектні характеристики і міцність матеріалів стін будинку, нормативні вимоги до конструкцій.

4.2.1.3. Не допускаються деформації конструкцій, відхилення конструкцій від вертикалі й осідання конструкцій, розшарування рядів кладки, руйнація і вивітрювання стінового матеріалу, провисання і випадання цеглин.

Причини і методи ремонту встановлює спеціалізована організація. Допустима ширина розкриття тріщин у панелях 0,3 мм, у стиках – 1 мм.

4.2.1.4. Цоколь будинку повинен бути захищений від зволоження та обростання мохом; для цього шар гідроізоляції фундаменту має бути нижчим за рівень відмостки.

4.2.1.5. Не допускається ослаблення кріплень виступаючих деталей стін: карнизів, балконів, пасків, кронштейнів, розеток, тяги та ін., руйнація й ушкодження облицювального шару, у тому числі лицювальних плиток.

4.2.1.6. Щоб запобігти руйнації облицювання, штукатурки й фарбованих шарів фасаду слід не допустити зволоження стін атмосферною, технологічною, побутовою вологою. Не допускається покриття фасаду паронепроникним матеріалом.

4.2.1.7. Стики панелей повинні відповідати таким вимогам:

– водозахист – за рахунок герметизувальних мастик із дотриманням технології їх нанесення, забезпечивши підготовку поверхні;

– повітрозахист – за рахунок ущільнюваних прокладок із пороїзолу, герніту, вілатерму, клоччя, смоляного каната та ін. матеріалів з обов’язковим обтисненням не менше 30 – 50 %;

– теплозахист – за рахунок установлення утеплювальних пакетів.

Регламентоване розкриття стиків від температурних деформацій: вертикальних 2 – 3 мм; горизонтальних 0,6 – 0,7 мм.

У стиках закритого типу гідроізоляція досягається герметиком; повітрозахист – ущільнювальними матеріалами з обов’язковим обтисненням 30 – 50 %; теплоізоляція – теплопакетами. Стикові з’єднання, що мають протікання, повинні бути зашпаровані з зовнішнього боку ефективними герметизувальними матеріалами (пружними прокладками і мастиками) силами спеціалістів у найкоротший термін (у малих обсягах у період підготовки будинків до зими).

4.2.1.8. Усі частини фасадів, що виступають, – пояски, виступи, парапети, віконні і балконні відливи повинні мати металеві покриття з оцинкованої покрівельної сталі або керамічних плиток із замуровуванням крайок у стіни (укоси) або в лицювальний шар. Захисні покриття повинні мати ухил не менше 3 % і винос від стіни не менше 50 мм.

4.2.1.9. Для попередження висолів, лущення, плям та ін. виконується своєчасне фарбування фасадів.

4.2.1.10. Для попередження появи іржавих плям захисний шар повинен бути 20 + 5 мм, надійна фіксація гнучкої арматури має бути 3 – 4 мм; через погане зчеплення арматури і бетону тріщини в захисному шарі не допустимі.

4.2.1.11. Жолоби, лотки, лійки і ринви повинні бути виконані як єдина водоприймальна система з дотриманням необхідних ухилів, для чого лежачі фальці загинають за ухилом, лотки в нижній частині заводять під жолоби, коліна і ланки ринв вставляють один в інший (верхні усередину нижніх).

4.2.1.12. Ділянки стін, що промерзають або відволожуються внаслідок недостатнього теплозахисту, а також стіни з малою теплотривкістю в жарких районах необхідно утеплювати.

4.2.1.13. Зволоження нижніх частин стін ґрунтовою вологою необхідно усувати шляхом відновлення горизонтальної гідроізоляції із використанням рулонних матеріалів і мастик або блокування вологи.

4.3. Перекриття і підлоги

4.3.1. Під час експлуатації будинку необхідно забезпечувати:

– справний стан перекриття для сприйняття навантажень (конструктивну міцність);

– усунення ушкоджень перекриттів у міру виявлення, не допускаючи їх подальшого розвитку;

– теплозахист, вологозахист перекриттів, не допускаючи перевантажень.

4.3.2. Інженерно-технічні працівники виконавця послуг повинні знати конструктивну схему перекриттів будинку, проектні характеристики і міцність матеріалів перекриття будинку, нормативні вимоги до конструкцій.

4.3.3. Не допускається деформація конструкцій, відхилення конструкцій від горизонталі й наднормативні прогини конструкцій, оголення арматури та руйнування захисного шару в залізобетонних перекриттях, наявність хибкості, промерзання, тріщин у місцях сполучення з іншими несучими конструкціями, сирі місця і патьоки, підвищена звукопровідність (прокладок під балками, лаг та ін.), ушкодження деревини балок, особливо в місцях їхнього закладення в стіни і прогони, корозія металевих балок, особливо на опорах і в місцях сполучень, висоли та раковини в бетоні та арматурі залізобетонних перекриттів, що уражена корозією, ураження балок, прогонів, накату і підлоги будинковими грибками і дереворуйнувальними комахами в дерев’яних перекриттях, протікання міжповерхових перекриттів у санвузлах і горищних перекриттях у місцях обпирання на зовнішні стіни, наявність тріщин, особливо в несучих елементах (балках, прогонах). Дерев’яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) повинні бути оброблені засобами вогнезахисту.

4.3.4. Посилення, кріплення, ліквідацію наднормативних прогинів, заміну несучих елементів перекриттів виконують згідно з проектом.

4.3.5. При промерзанні перекриттів необхідно виконати:

– у горищному перекритті просушити утеплювач на ділянці, яка промерзла (зовні виглядає як темна смуга), і досипати на 10 – 20 см чи замінити новим утеплювачем;

– у міжповерхових перекриттях додатково утеплити місця промерзання (оштукатурити стіни в просторі між підлогою, влаштувати витяжки в місцях примикання перекриттів до стін і перегородок);

– у горищному перекритті з металевими балками утеплити виступаючі частини балок.

4.3.6. При ураженні дерев’яних конструкцій перекриття будинковими грибками чи дереворуйнувальними комахами вживають необхідних заходів.

4.3.7. Дефекти та ушкодження склепінних перекриттів (тріщини в п’ятах і замку, випадання окремих каменів) ліквідують відповідно до проекту з установкою при проведенні робіт тимчасових кріплень.

4.3.8. При огляді підлог з особливою увагою перевіряють:

– ураження їх будинковим грибком і дереворуйнувальними комахами;

– вентиляцію простору під підлогою при паркетних і дощатих підлогах;

– стан клепок чи щитів та їх прилягання один до одного при паркетних підлогах;

– стан місць примикання дощатої підлоги до стін і перегородок, стан і розташування вентиляційних ґрат при дощатих підлогах;

– спучування, плями, розриви, здуття покриття при підлогах з лінолеумів і синтетичних матеріалів;

– відшарування керамічних, мозаїчних і цементних плиток на підлогах;

– вибоїни на поверхні асфальтових, бетонних і цементних підлог, стирання, механічні ушкодження.

4.3.9. До основних дефектів підлог належать:

– стирання, розсихання, короблення, місцеві осідання, скрип, хибкість, нерівності поверхні, загнивання дерев’яних основ та покриття паркетної і дощатої підлоги;

– розриви, здуття, усадка, відшарування від основи та руйнування підлоги з лінолеуму і синтетичних матеріалів;

– вибоїни на поверхні, стирання і механічні ушкодження, випадання плиток керамічної, мозаїчної і цементної підлоги.

4.3.10. Паркетні підлоги рекомендується натирати мастикою (не рідше одного разу в 2 місяці) чи покривати спеціальним стійким лаком.

Перед натиранням підлогу необхідно протерти вологою ганчіркою. Миття паркетних підлог не допускається. Якщо клепки паркету приклеєні до основи бітумною мастикою, натирати підлогу скипидарною мастикою забороняється, тому що вона розчиняє бітум, а паркет чорніє. Для таких підлог необхідно застосовувати тільки водяні мастики.

4.3.11. При сильному усиханні нової дощатої підлоги необхідно виконати її згуртовування і пристружку з наступним фарбуванням. Дощаті підлоги, що розсохлися, не можна мити. Їх необхідно протирати вологою ганчіркою, не допускаючи попадання води в перекриття.

4.3.12. Підлоги з полівінілхлоридного і гліфталевого лінолеумів, полівінілхлоридних плиток та інших синтетичних матеріалів миють холодною чи теплою водою.

Не можна допускати висихання мильної води. Її необхідно негайно змивати і насухо витирати підлогу. Чорнильні, іржаві та інші плями, що не зникають при митті, знімають скипидаром, бензином чи наждаковим папером з додаванням льняної олії. Щомісяця підлоги необхідно натирати восковою чи скипидарно-восковою мастикою. Один раз у 2 – 3 місяці лінолеум рекомендується протирати натуральною оліфою, ретельно витираючи її м’якою ганчіркою.

Для миття підлог зі штучних матеріалів не можна застосовувати гарячу воду, соду, пральний порошок і інші луги, чистити підлоги пемзою чи піском. Це робить лінолеум і плитки ламкими і сприяє ушкодженню їхньої поверхні.

4.3.13. Здуття лінолеумового покриття усувають за допомогою шила з наступним укладанням мішків з гарячим піском, а якщо лінолеум покладений на гумобітумну мастику – прасуванням гарячою праскою через папір.

4.3.14. Ксилолітові підлоги необхідно натирати щомісяця воском чи паркетною мастикою і через кожні 2 – 3 роки покривати підігрітою оліфою чи олійною фарбою.

Не допускається:

– часте і рясне змочування підлог, що швидко призводить до їх непридатності і надає підвищеної електропровідності;

– застосування вапняно-цементних розчинів, жужільних цементів, гіпсових зв’язувальних при вирівнюванні основи.

4.3.15. Підлоги з керамічних, мозаїчних і цементних плиток необхідно періодично промивати теплою водою. Усі виявлені дефекти підлоги повинні негайно усуватися.

Зруйновані місця в цементних і мозаїчних підлогах зашпаровують шарами тієї самої товщини і з тих самих матеріалів, що і раніше покладені підлоги.

4.4. Дах

4.4.1. Під час експлуатації будинку необхідно забезпечувати відсутність:

– дефектів металевих з’єднань у сполученнях дерев’яних конструкцій крокв, гідроізоляції; ураження деревини дереворуйнувальними комахами і будинковим грибком, наднормативний прогин риштування, крокв, прогонів;

– у залізобетонних дахах – руйнування поверхні бетону, корозії оголеної арматури, тріщин, патьоків, висолів та ін.;

– у металевих дахах – пошкодження фарбування і корозії металу, особливо у вузлах з’єднання (болти, зварювальні шви, косинки тощо).

4.4.2. Інженерно-технічні працівники виконавця послуг повинні знати вузли несучих конструкцій і стан покрівлі, особливо в місцях сполучення з водостоками, будівельними конструкціями та устаткуванням, що проходить через покрівлю.

4.4.3. До основних дефектів покрівель належать:

– сталеві – корозія, розкриття гребенів і фальців, пробоїни і свищі, ушкодження фарбування;

– рулонні – здуття, розриви і пробоїни, місцеві осідання, розшарування рулонного килима, розтріскування покривного шару;

– з окремих елементів (азбестоцементних листів і плиток шиферу, черепиці, ґонтових покрівель тощо) – ушкодження, зсув і випадання окремих елементів, ослаблення кріплень покрівлі з риштуванням.

4.4.4. У процесі експлуатації дерев’яних несучих конструкцій необхідно регулярно перевіряти, підтягувати чи заміняти болти, тяги, хомути та інші елементи металевих кріплень.

4.4.5. У залізобетонних конструкціях вибоїни, тріщини, оголені частини арматури необхідно розчистити від ослабленого розчину, промити водою і закрити цементним розчином.

4.4.6. При оглядах і поточному ремонті покрівель необхідно користуватися спеціальним взуттям з дотриманням у роботі правил з техніки безпеки.

4.4.7. Металеві покрівлі необхідно фарбувати олійною фарбою (за два рази) чи іншими антикорозійними захисними фарбами. Перед фарбуванням покрівля повинна бути відремонтована і приведена в технічно справний стан. Ушкоджені ділянки фарбування металевої покрівлі необхідно відновити, не чекаючи чергового загального фарбування.

Металеву покрівлю фарбують у суху погоду.

4.4.8. М’які покрівлі, що не мають захисних покривних шарів, один раз у 3 – 6 років покривають захисним шаром (фарбою або мастикою з втопленими у неї дрібним гравієм чи грубозернистим піском тощо).

4.4.9. До ремонту покрівельного матеріалу необхідно привести в технічно справний стан несучі конструкції, устаткування (телеантени, витяжки та ін.) і водовідвідні елементи даху.

4.4.10. При усуненні дефектів покрівель з листової сталі несправні фальци ущільнюють, зашпаровують суриковою замазкою, на свищі ставлять латки, а пошкоджені покрівельні листи замінюють.

4.4.11. При усуненні дефектів покрівель з окремих елементів, як правило, змінюють ушкоджені елементи чи окремі ділянки покрівлі, а для запобігання задуванню снігу взимку в горищні приміщення стики промащують. У ґонтових дерев’яних покрівлях необхідно дотримуватися необхідного напуску елементів покрівельного матеріалу.

4.4.12. При усуненні дефектів покрівель з рулонних матеріалів полотнища, що відшарувалися, приклеюють у сполученнях зі стінами, вентиляційними шахтами та ін., рулонну покрівлю заводять у видри і захищають фартухом з оцинкованої сталі, захисний шар відновлюють, а в сполученнях з радіо-, телеантенами встановлюють спеціальні гільзи.

4.4.13. Покрівлю заміняють тільки в суху погоду. Цей процес не переривають до закінчення робіт. Необхідні матеріали заготовлюють і доставляють на об’єкт заздалегідь.

4.4.14. У будинках, що мають більше двох поверхів, за периметром покрівлі до зовнішніх водовідводів необхідно встановити ґратчасті металеві огородження чи петлі, до яких під час ремонтних робіт робітники кріплять монтажні пояси.

4.4.15. Після закінчення ремонтних робіт з покрівлі видаляють будівельні матеріали, що залишилися, і сміття.

4.4.16. При ремонті з підвісних колисок чи інших причіпних пристроїв необхідно перевірити надійність кріплень карнизів, крокв, мауерлатів і інших несучих елементів поблизу карниза до капітальних конструкцій стін, даху, перекриттів.

4.4.17. Не допускається:

– змінювати конструкцію несучих елементів даху без проекту;

– установлювати на дахах без проекту транспаранти, світлові реклами.

4.4.18. При огляді горищних приміщень необхідно перевірити:

– стан зовнішніх дверей та люків;

– стан слухових вікон і жалюзі;

– температурно-вологісний режим;

– наявність ходових дощок уздовж приміщення і між слуховими вікнами на покрівлі крутого даху;

– стан ізоляції трубопроводів.

4.4.19. Слухові вікна повинні бути обладнані зйомними жалюзями і відкриті протягом весняного і літнього періодів.

З настанням холодів і дощів жалюзі знімають, а вікна закривають. У цей час слухові вікна відкривають тільки в суху погоду для провітрювання. Горищні приміщення з покрівлею підвищеної повітронепроникності (черепичної, етернітової та ін.) можна не провітрювати.

4.4.20. Горищне приміщення необхідно утримувати в чистоті. Перебувати в горищному приміщенні і на покрівлі дозволяється лише працівникам виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

4.4.21. Двері і люки в горищні приміщення повинні бути закриті на замок. Один комплект ключів від дверей повинен зберігатися у виконавця послуг, другий – у двірника.

Брандмауерні двері закривають тільки на засув.

4.4.22. При огляді безгорищних дахів необхідно перевірити:

– наявність мокрих і темних плям на поверхні стель;

– місця сполучення покрівлі з виступальними конструкціями та устаткуванням на даху з водовідвідними пристроями;

– стики між полотнищами, захисний шар і стан рулонного покриття.

Крім запланованих оглядів, безгорищні дахи оглядають при стійких температурах зовнішнього повітря нижче – 20° C і в кінці зими.

4.4.23. До основних дефектів, що виникають при експлуатації безгорищних дахів, належать:

– промерзання окремих ділянок, особливо в місцях сполучення з зовнішніми стінами;

– конденсаційне зволоження утеплювача конструкцій;

– корозія сталевих закладних деталей;

– протікання даху.

4.4.24. Заміну пароізоляції та утеплювача, а також просушування даху виконують згідно з проектом виконання робіт.

4.4.25. При капітальному ремонті безгорищних дахів рекомендується їх переобладнати прохідними підлогами чи прохідними вентильованими горищами.

4.4.26. З появою непрямих ознак корозії (іржаві патьоки, деформації та ін.) необхідно перевірити стан сталевих закладних деталей (особливо забезпечують кріплення карнизних елементів до стін чи перекриття) шляхом вибіркових розкриттів вузлів.

4.5. Водовідвід і очищення дахів від снігу

4.5.1. При огляді водовідвідних улаштувань з особливою увагою потрібно проконтролювати:

– справність і чистоту жолобів та водоприймальних лійок, а також місця сполучення їх із покрівлею;

– кріплення ринв до стін будинку, щільність з’єднань окремих ланок труб;

– стан водовідвідних пристроїв після злив;

– стан антикригових систем з електрокабельним підігрівом.

Огляд водовідвідних улаштувань повинні виконувати особи, які мають спеціальну підготовку.

4.5.2. До основних дефектів водовідвідних пристроїв належать:

– при влаштованому зовнішньому водовідводі – порушення стиків між окремими елементами ринв і покрівлею, скупчення бруду в настінних жолобах, утворення полоїв у жолобах, лійках і трубах;

– при неорганізованому зовнішньому водовідводі – протікання через місця сполучення лійок з покрівлею, засмічення і замерзання відкритих випусків, руйнування водовідвідних лотків, протікання через стикові з’єднання водоприймального стояка, втрата пружності компенсаторних пристроїв.

4.5.3. Щоб уникнути вищезазначених дефектів, необхідно вчасно заміняти окремі лійки, коліна, відмітки і ланки ринв, а при встановленні ретельно пофарбувати з зовнішньої і внутрішньої сторони.

4.5.4. Несправності водовідвідних пристроїв усуваються в терміновому порядку.

4.5.5. Внутрішні водостоки з дахів повинні безперебійно відводити дощові і талі води. При огляді системи внутрішніх водостоків необхідно перевіряти:

– щільність і якість примикання гідроізоляційного килима до водоприймального стовпчика;

– міцність кріплення водоприймальних лійок до покриття;

– забруднення ґрат водоприймальних лійок;

– правильність роботи компенсаторів;

– стан і герметичність стиків трубопроводів;

– надійність і правильність кріплення стояків і водовідвідних трубопроводів;

– правильність приєднання трубки аварійного водозливу до стояка внутрішнього водостоку і зміцнення стояка на горищному перекритті.

4.5.6. Перед настанням морозів і після танення снігу необхідно прочищати верхні ділянки стояків внутрішніх водостоків. Прочищення з дахів роблять йоржем (круглою щіткою), прикріпленим до довгої тички. Нижні ділянки стояків прочищають через ревізії.

4.5.7. Сальникову набивку компенсаторів необхідно змінювати щорічно.

4.5.8. Узимку талі води в будинках з відкритим випуском внутрішнього водовідводу відводять у каналізацію.

4.5.9. З’єднання трубопроводу з цокольною стіновою панеллю обов’язково утеплюють, а проти оголовків випусків улаштовують бетонні водовідвідні лотки.

4.5.10. Гідравлічний затвор прочищають і промивають навесні і восени.

4.5.11. Кріпити устаткування до прийомних лійок забороняється.

4.5.12. Гідроізоляційний килим даху в місцях примикання до водоприймальної лійки ремонтують у сухий і теплий час року.

4.5.13. Промоклу теплоізоляцію в зоні водоприймальної лійки безгорищних дахів необхідно сушити і заміняти, а гідроізоляційний килим відновлювати.

4.5.14. При прийманні в експлуатацію жилих будинків із внутрішніми водостоками необхідно провести випробування системи (протягом 10 хв.), наповнюючи її водою до рівня найвищої відмітки водоприймальної лійки. Витік води із системи не допускається. Результати випробування фіксують в акті.

4.5.15. При скиданні снігу з даху необхідно стежити за тим, щоб не ушкоджувалися електричні і телефонні проводи, а також зелені насадження. Прилеглу до будинку територію необхідно обгороджувати, а на ділянках з інтенсивним пішохідним рухом ставити чергового.

4.5.16. Забороняється очищати від снігу пологоскатні залізобетонні дахи з внутрішнім водостоком, тому що вони мають достатній запас міцності, а очищення дахів може привести до руйнування гідроізоляційного килима. Очищати такі дахи слід тільки при протіканні на окремих ділянках, дотримуючись при цьому крайньої обережності.

4.5.17. Дах з зовнішнім водовідводом необхідно періодично очищати від снігу, не допускаючи нагромадження його до товщини 30 см. При заледенінні звисаючих і водовідвідних пристроїв у відлигу сніг скидають і при меншій товщині. На покрівлях з ухилом більше 45° (черепичних, ґонтових, дранкових), а також на шиферних сніг очищають тільки в тих місцях, де він затримується (у розжолобках над карнизами та ін.).

4.5.18. Очищення снігу і льоду (бурульок) з дахів можна доручати тільки працівникам, які пройшли навчання з техніки безпеки при роботі на дахах.

4.5.19. При очищенні снігу з даху необхідно:

– використовувати тільки дерев’яні лопати;

– не використовувати сталеві лопати і ломи;

– особливу увагу приділяти прибиранню снігу в період відлиги;

– після очищення даху від снігу обов’язково перевірити її стан і в разі потреби виконати ремонт ушкоджених ділянок.

4.6. Вікна і двері

4.6.1. Під час експлуатації будинку необхідно забезпечити:

– контроль стану віконних і дверних коробок, кріплення їх до стін, віконних плетінь і дверних полотен (правильність навішення і якість віконних і дверних приладів, а також плетінь кватирок, фрамуг тощо);

– засклення віконних плетінь, балконних і вхідних дверей;

– закладання в стіни підвіконних дощок;

– обрамлення дверних і віконних прорізів (лиштв, відливів тощо);

– фарбування віконних і дверних плетінь;

– підготовку до зими зовнішніх дверей і вікон;

– ремонт дерев’яних дверей і вікон у місцях, підданих зволоженню, а також пошкоджених дереворуйнувальними комахами і будинковими грибками.

Крім того, у спарених віконних плетіннях і балконних дверях необхідно звертати увагу на стан стяжних гвинтів, з’єднання зовнішніх і внутрішніх плетінь, стопорів чи металевих рейок, що служать для закріплення плетінь у потрібному положенні, вентиляційних приладів, ущільнювальних прокладок (наприклад, силіконових) між плетіннями та у притворах, кріплення скла до плетінь, випусків для конденсату в міжрамному просторі, обладнання дверей пристроями для самозачинення і їх працездатність.

4.6.2. Основні дефекти, що виникають у процесі експлуатації вікон і дверей: нещільності між стінами та віконними чи дверними коробками та у притворах плетінь і дверей, руйнування замазки у фальцах і відшарування штапиків, промерзання фільонок балконних дверей, підвищена повітропроникність і проникнення атмосферної вологи через заповнення віконних прорізів, нещільне з’єднання між собою зовнішніх і внутрішніх плетінь, відсутність чи зношеність ущільнювальних прокладок у притворах плетінь (полотен), відсутність чи забруднення отворів у віконних коробках для відводу назовні конденсату, що утворюється в міжрамному просторі між плетіннями, заледеніння приточних отворів вентиляційних приладів, встановлених під підвіконнями (у великопанельних будинках), зношеність чи відсутність ущільнювальних прокладок, загнивання деревини чи її ураження дереворуйнувальними комахами, розсихання, короблення плетінь і полотен, малий ухил і відсутність закладення країв віконних зливів, ушкодження засклення, несправність чи відсутність віконних та дверних приладів, відшарування і руйнування фарбування вікон та дверей.

4.6.3. При високій повітропроникності і проникненні атмосферної вологи через шви між стіною і коробкою їх ущільнюють просмоленим чи змоченим у цементному молоці клоччям і зашпаровують цементним розчином чи герметизувальними матеріалами. Заповнення віконних і дверних прорізів та їх елементи, що згнили, замінюють новими, попередньо обробленими антисептиками.

4.6.4. Залежно від характеру і розміру загнивання чи несправності віконних та дверних заповнень потрібно:

– замінити бруски обв’язок і горбильки;

– переклеїти плетіння та дверні полотна, що розсохлися, чи фільонки в них і зміцнити косинцями чи іншими накладками в місцях сполучення;

– перенавішувати провисаючі двері і вікна, замінити чи відремонтувати в них петлі;

– підігнати плетіння та полотна;

– врізати додаткову кватирку, поставити відливи, переставити чи відремонтувати підвіконні дошки та ін.

4.6.5. Фарбувати віконні плетіння та дверні полотна потрібно не рідше ніж через 6 років. При необхідності, але не рідше ніж два рази на рік, потрібно очищати від забруднення та мити скло вікон і дверей під’їздів. Усі металеві деталі вхідних дверей фасаду необхідно регулярно чистити.

4.6.6. Ушкоджену штукатурку, що відшарувалася, видаляють за периметром дверних і віконних прорізів, а укоси знову штукатурять по сітці чи з насічкою поверхні стін.

4.6.7. Для захисту вхідних дверей від ударних ушкоджень до підлоги прибивають дверні установи. Скло вхідних дверей та сходових кліток встановлюють на еластичних прокладках. Скло рекомендується армувати чи обгороджувати ґратами.

4.6.8. Перед початком опалювального сезону вікна та балконні двері необхідно підготувати до зими – установити зимові глухі плетіння, зняті на літо, вимити скло вікон і дверей, зміцнити ослабле та замінити розбите скло, щільно пригнати один до одного і до коробок плетіння і полотна, перевіривши і виправивши дверні пружини, у місцях продування встановити утеплювальні прокладки, очистити фальці від замазки, що залишилася, тощо.

При промерзанні спарених балконних дверей потрібно укласти між фільонками утеплювач (антисептований оргаліт, мінеральна повсть та ін.) і щільно закріпити стулки дверей стяжками.

4.6.9. Не допускається:

– замазувати і заклеювати папером створні частини спарених плетінь і балконних дверей узимку при відсутності в них кватирок чи фрамуг, що відкриваються;

– застосовувати для сушіння міжрамних просторів вікон з роздільними плетіннями сірчану кислоту, хлорне вапно та інші гігроскопічні матеріали.

4.7. Сходові клітки і світлові ліхтарі

4.7.1. Під час експлуатації жилого будинку повинен перевірятися стан таких елементів: сполучень площадок та маршів між собою і зі стінами, сталевих закладних деталей, кріплення поручнів, поверхонь сходів, стін металевих кліток, внутрішніх панельних стін із закладеними інженерними комунікаціями (водопровід, каналізація, внутрішній водостік, електрокабель та ін.).

4.7.2. Основні дефекти, що виникають при експлуатації кам’яних і залізобетонних сходових кліток: корозія металевих косоурів та площадкових балок, наднормативні прогини сходових кліткових площадок і східців, нещільне прилягання маршів та площадок до стін, ослаблення кріплень поручнів та ушкодження огороджень, руйнування і відшарування оздоблювального покриття східців і площадок (керамічної плитки, мармурової крихти та ін.).

4.7.3. Металеві елементи сходових кліток необхідно періодично фарбувати.

4.7.4. Посилення косоурів, маршів, площадок та інших несучих елементів сходових кліток виконують за проектом виконання робіт.

4.7.5. Тріщини, поглиблення, вм’ятини, вибоїни та сколи в залізобетонних і цегляних конструкціях сходових кліток усувають при їх виявленні. Сколи у валиках проступів заміняють готовими вставками чи бетонують на місці в залізобетонних елементах, а в цегляних заміняють вставками з цегли.

4.7.6. Для захисту бетонних проступів сходових східців від механічних ушкоджень і стирання в окремих випадках можна наклеювати полівінілхлоридні накладки.

4.7.7. Ушкоджені керамічні плитки, що відшарувалися, на сходових площадках замінюють відразу ж при виявленні дефектів.

4.7.8. Нещільності і зазори в конструкціях сходів зашпаровують розчином. Сходові поручні, що розхиталися, зміцнюють закладанням стійок у гнізда сірчаним чи цементним розчином, зварюванням металевих планок і упорів.

4.7.9. Кріплення огорож, запобіжних ґрат на вікнах, огороджень ліфтів та інших елементів сходових кліток, що забезпечують безпеку людей, необхідно систематично перевіряти, а виявлені дефекти усувати.

4.7.10. При огляді дерев’яних східців особливу увагу необхідно звертати на стан сходових площадок, східців, кріплення поручнів і огорож, на міцність кріплення тятив до балок, що підтримують сходові площадки, а також на появу дереворуйнівних комах і будинкових грибків.

4.7.11. До основних дефектів, що зустрічаються при експлуатації дерев’яних сходових кліток, належать такі:

– ураження деревини будинковими грибками та дереворуйнувальними комахами;

– наднормативний прогин дерев’яних несучих елементів сходових кліток (косоурів, площадок і консольних балок);

– порушення міцності сполучення тятив, косоурів, поруччя, балок, площадок.

4.7.12. Обгороджувальні несучі конструкції сходових кліток необхідно періодично фарбувати.

4.7.13. При огляді світлових ліхтарів контролюють:

– примикання скла до металевого і дерев’яного плетіння;

– фарбування плетіння ліхтарів;

– загнивання деревини чи корозію металу плетіння;

– стан несучих конструкцій ліхтарів.

4.7.14. До основних дефектів, що виникають при експлуатації світлових ліхтарів, належать:

– корозія металевого плетіння та несучих елементів ліхтарів;

– ураження дереворуйнувальними комахами та будинковими грибками дерев’яного плетіння і несучих елементів ліхтарів;

– розбите скло, відсутність ущільнювальних прокладок, а також замазки та штапиків для кріплення скла.

4.8. Печі

4.8.1. Під час експлуатації будинку необхідно стежити та перевіряти стан:

– кладки печей на наявність тріщин та щілин у зовнішніх стінах печей і сліди кіптяви на них;

– протипожежних перегородок у дерев’яному та інших спалимих перекриттях, паливника, колосникових ґрат, топкової арматури, передпаливних листів;

– щільність притвору дверей топки, укладання чавунних обрамлень у кухонних плитах і наявність повного комплекту кружків;

– кладки димарів та каналів;

– ковпака і парасолів над димарями, духової шафи в кухонних плитах, перекидних лежаків, місць їх з’єднань з димовими каналами чи трубами;

– зовнішніх стінок лежаків, надійність основи під лежаками.

4.8.2. Під час експлуатації будинку необхідно знати такі норми і правила:

– між стінами зі спалимих матеріалів, перегородками та плитами, печами і димоходами відступи мають бути шириною не менше 38 см (мінімальна ширина відступів від стін з неспалимих матеріалів 7 см);

– між стелею зі спалимих чи напівспалимих матеріалів і верхом печі відступи мають бути шириною 35 – 45 см;

– конструкції зі спалимих чи напівспалимих матеріалів, що примикають до печей і димарів, повинні мати оброблення з неспалимих матеріалів шириною не менше 38 см і товщиною не менше товщини конструкції, що примикає (при ізоляції з боку конструкції зі спалимих матеріалів укладається шар азбесту чи два шари повсті, просоченої глиняним розчином, ширина укладки може досягати до 25 см).

4.8.3. Виявлені при огляді печей порушення протипожежних вимог усувають негайно.

4.8.4. Старі кімнатні печі і кухонні плити при перекладці заміняють більш сучасними конструкціями.

4.8.5. Димоходи і грубні димарі очищують від сажі перед початком опалювального сезону, а протягом сезону не рідше одного разу в 3 місяці.

4.8.6. Необхідно вчасно виконувати такий ремонт:

– відновлення зруйнованих димових каналів з частковим розбиранням і перекладкою печей;

– заміну перегорілої кладки стінок печей, а стінок паливника – кладкою з вогнетривкої чи добірної червоної цегли;

– зміцнення чи заміну прогорілих колосників і непридатних грубних приладів (топкових і піддувальних дверей, засувок, в’юшок, прочисних дверцят, ґрат і т. ін.);

– заміну непридатних топкових листів новими розміром не менше 50 х 70 см;

– промазку тріщин у кладці та місцях закладення приладів;

– перекладку та оштукатурювання протипожежних перегородок і димових труб зі зміцненням парасолів, колосників тощо.

4.8.7. Не допускається:

– користуватися печами і плитами, що мають наскрізні тріщини, несправні дверцята;

– сушити і тримати дрова, вугілля та інше паливо на грубках і кухонних плитах, а також біля топок печей;

– користуватися для розпалювання легкозаймистими рідинами (гасом, бензином та ін.);

– топити печі дровами більше 3 год. (за винятком печей тривалого горіння);

– закривати засувки в печах до повного згоряння палива;

– залишати без догляду печі та плити під час топки;

– користуватися тимчасовими печами без належного дозволу;

– використовувати як димоходи вентиляційні канали;

– кріпити до димарів радіо- і телеантени;

– влаштовувати в горищних приміщеннях горизонтальні лежаки та інші отвори біля димаря.

4.9. Спеціальні заходи щодо утримання жилих будинків

4.9.1. При утриманні дерев’яних конструкцій особлива увага звертається на ознаки, що свідчать про ураження деревини чи на наявність сприятливих умов для цього (вологість деревини, вологість повітря в приміщеннях, червоточини тощо).

У процесі експлуатації проводяться профілактичні заходи щодо попередження ураження деревини, пошкодження вогнезахисних покриттів (штукатурки, спеціальних фарб, лаків, обмазок тощо) будівельних конструкцій, горючих оздоблювальних і теплоізоляційних матеріалів, повітроводів, металевих опор та перегородок повинні негайно усуватись.

4.9.2. У разі виявлення ознак ураження деревини необхідно ретельно обстежувати дерев’яні елементи з лабораторним випробуванням зразків, установити вид будинкового шкідника і ступінь ураження.

4.9.3. За наявності скарг мешканців на шуми, що проникають у квартиру через огороджувальні конструкції, вимірюють рівень шуму та перевіряють відповідність звукоізолювальних огороджувальних конструкцій вимогам діючих нормативів.

4.9.4. Знижують рівень шуму в приміщеннях, коригуючи безпосередньо джерела шуму. Для цього механізми регулюють, під устаткування встановлюють амортизатори і спеціальні звукоізолювальні опори, застосовують звукоізолювальні шари, прокладки та ін. Якщо рівень шуму не знижується до нормативного, джерела шуму виносять в окремі приміщення, ізольовані від звукопровідних конструкцій будинку.

4.9.5. Недостатню звукоізоляцію огороджувальних конструкцій від ударних і повітряних шумів необхідно підвищувати до необхідних норм за проектом.

4.9.6. Протипожежна профілактика жилих будинків та прибудинкової території включає такі заходи:

– ремонт та чищення димоходів і газоходів;

– ремонт електричних мереж і устаткування;

– забезпечення вільних проходів на сходових клітках, коридорах, пожежних переходах;

– розміщення протипожежного інвентарю, передбаченого інструкцією чи розпорядженням органів пожежного нагляду;

– забезпечення чистоти і освітлення протипожежного інвентарю.

4.10. Технічна експлуатація жилих будинків в особливих умовах

4.10.1. При експлуатації будинків в особливих умовах (на просадних ґрунтах, у районах гірських виробок, у сейсмічних районах, на підроблювальних та підтоплювальних територіях) необхідно враховувати загальні вимоги технічної експлуатації та цих Правил, що відображають особливості технічної експлуатації таких будинків.

4.10.2. Для технічного керівництва і контролю за організацією та проведенням робіт з ліквідації наслідків пошкоджень будинків від впливу осідань при замочуванні просадних ґрунтів, обвалення покрівлі гірських виробок та дії сейсмічних сил рекомендується створювати комісії з експлуатації житлового фонду в особливих умовах під головуванням представника органу місцевого самоврядування.

4.10.3. Комісії з експлуатації житлового фонду в особливих умовах складаються зі штабу і груп з питань утримання житлового фонду та комунікацій.

До складу штабу комісії включають: фахівця з питань будівництва та експлуатації будинків в особливих умовах, головного інженера житлового управління, ремонтно-будівельного підприємства, виробничого управління водопроводу і каналізації, енергетичного експлуатаційного управління, організації з експлуатації газового господарства, теплових і телефонних мереж.

Штаб комісії виконує таке:

– контролює стан основ будинків і підземних мереж;

– керує роботами з ліквідації пошкоджень будинків та інженерних мереж до прибуття рятівників МНС України;

– організовує технічне навчання виконавців послуг щодо попередження та вжиття заходів під час виявлення порушень у технічному стані житлових будинків, споруд та комунікацій.

При штабі комісії організовується група фахівців будівельників і геологів (не менш трьох осіб).

4.10.4. Групи з питань утримання житлового фонду міста (району) організовуються при відповідних міських (районних) управліннях.

До їх складу входять: головний інженер міського (районного) управління – голова комісії з питань житлового господарства, головний інженер ремонтної організації та інженер з експлуатації житлового фонду.

До завдань групи з питань утримання житлового фонду входять:

– організація робіт із забезпечення збереження основи будинків, будівельних конструкцій і внутрішньобудинкового інженерного устаткування, вводів і запірних пристроїв мереж;

– систематичні огляди жилих будинків, що перебувають в особливих умовах;

– здійснення заходів щодо забезпечення безпеки проживання в будинках при виникненні процесів, що сталися через особливі умови даної території (сейсмічні явища, осідання ґрунту тощо);

– усунення виявлених дефектів та пошкоджень інженерного устаткування будинків.

4.10.5. У необхідних випадках група з питань утримання житлового фонду проводить свою роботу за допомогою спеціалізованих організацій.

4.10.6. Групи з питань утримання комунікацій організовуються з представників водопровідно-каналізаційного, теплового, газового, житлового господарства тощо.

До їх складу входять: головний інженер водопровідно-каналізаційного господарства (голова комісії) і головні інженери або заступники головних інженерів, інженери теплового, газового, енергетичного чи експлуатаційного управління.

Групи з питань утримання комунікацій зобов’язані:

– стежити за справністю інженерних мереж і усувати в них дефекти та ушкодження;

– забезпечувати безпеку при ушкодженнях інженерних мереж, викликаних особливостями умов експлуатації будинків.

– контролювати систематичні огляди комісією інженерних мереж.

4.10.7. У будинках, побудованих на просадних ґрунтах, витоки води із систем водопроводу, каналізації, теплофікації усувають негайно.

4.10.8. Доступ для огляду колодязів, тунелів, технічних поверхів, підвалів тощо повинен бути постійно відкритий.

4.10.9. Вимикання поливальних кранів необхідно систематично перевіряти.

4.10.10. Навколо кожної водорозбірної колонки обладнують площадки з асфальтовим чи бетонним покриттям, що мають відвід для води, що накопичується, у каналізаційну мережу. Конструкція стовпчика повинна унеможливлювати промерзання води в зимовий час.

4.10.11. Для своєчасного виявлення осідань щокварталу проводяться (у перші два роки експлуатації) інструментальні виміри просадок фундаментів. Після зливових дощів протягом двох – трьох днів контрольні репери на будинку перевіряються нівелюванням.

4.10.12. Результати оглядів та інструментальних вимірів фіксуються актами або в спеціальному журналі.

4.10.13. При обстеженні нерівномірних просадок особливу увагу необхідно приділяти виміру величини зсуву ригелів міжповерхових перекриттів з опорних поверхонь.

Якщо зона обпирання досягає мінімальних розмірів, подальше нерівномірне осідання може загрожувати аварією.

4.10.14. Для попередження виникнення нових чи збільшення існуючих осідань фундаментів при повторному замочуванні ґрунту основ виконують такі роботи:

– заміну чи капітальний ремонт водопроводу, каналізації, гідроізоляції оглядових колодязів;

– виконання робіт з організації стоку атмосферних вод і гідроізоляційних заходів, що перешкоджають попаданню вод під фундаменти;

– випалення, силікатизацію ґрунтів основ для ліквідації просадних явищ.

4.10.15. Після виконання робіт, що унеможливлюють подальше осідання, відновлюють справність деформованих елементів конструкцій.

4.10.16. Будинки на просадних ґрунтах зміцнюють металевими тягами, металевими та залізобетонними бандажами й обоймами згідно з проектом.

4.10.17. До особливостей приймання в експлуатацію новозбудованих будинків на просадних ґрунтах належить поповерхове приймання робіт зі зведення конструкцій і монтажу інженерного устаткування.

4.10.18. При огляді будинків особливу увагу необхідно звертати на деформації несучих конструкцій будинку. Результати огляду оформляють в акті. Комісія повинна систематично контролювати розробку і проведення всіх заходів щодо захисту жилих будинків від впливу гірських підробок.

4.10.19. При виявленні інтенсивного збільшення ушкоджень основи несучих конструкцій під час проведення підроблювальних робіт терміново викликаються представники підприємства, що виконує підробні роботи, та збирається комісія із збереження будинків, розташованих на підроблювальних територіях.

4.10.20. Ушкоджені будинки ремонтують організації, що здійснюють підроблювальні роботи.

4.10.21. При прийманні в експлуатацію жилих будинків, розташованих на гірських виробках та підроблювальних територіях, особлива увага звертається на якість виконання деформаційних швів, залізобетонних поясів та плит, розпорок і зв’язків між конструкціями, нежорсткого закладення трубопроводів у кладці фундаментів і стін тощо.

5. Технічне обслуговування і ремонт інженерного обладнання

5.1. Центральне опалення і гаряче водопостачання

5.1.1. Система центрального опалення жилого будинку в опалювальний сезон повинна працювати безперебійно і забезпечувати нормативну температуру повітря у всіх приміщеннях при мінімальній витраті палива.

5.1.2. Для обслуговування системи опалення необхідно знати і виконувати:

– чинні нормативно-правові акти з питань, що стосуються опалення жилих будинків;

– ці Правила;

– державні будівельні норми.

5.1.3. Для забезпечення безперебійної роботи системи опалення робітнику, що обслуговує системи, необхідно знати і виконувати таке:

– знати систему опалення за кресленнями і в натурі (при відсутності креслень керівництво організації, що веде технічну експлуатацію системи опалення, повинне забезпечити одержання чи складання виконавчих креслень);

– ознайомити мешканців будинку з правилами користування квартирними нагрівальними приладами, а також з заходами, прийнятими при аваріях у системі, і стежити за виконанням цих Правил та заходів;

– регулярно стежити за записами в змінному журналі, що фіксує стан опалення, котлів і котлового устаткування, а також витрати палива;

– вчасно усувати виявлені несправності та відхилення в роботі системи теплопостачання; не допускати перевитрати палива і домагатися його економії.

5.1.4. У приміщенні котельні чи теплового вузла на стіні чи в зручному для користування місці повинні бути вивішені:

– схеми систем опалення будинків з нумерацією стояків, запірно-регулювальної арматури, повітрозбірників. У схемах повинно бути зазначено, як користуватися цією арматурою при наповненні, підживленні та спорожнюванні системи;

– графік температури гарячої та зворотної води в залежності від температури зовнішнього повітря;

– добовий графік витрати палива в залежності від температури зовнішнього повітря;

– графік роботи обслуговуючого персоналу;

– номери телефонів та адреси аварійних служб, що обслуговують обладнання та енергопостачання котельні чи теплопункту, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони;

– правила внутрішнього розпорядку в котельні чи тепловому вузлі.

5.1.5. Скарги і зауваження на несправності та недоліки в роботі системи опалення (недогрів, перегрів, шум від роботи устаткування тощо) заносять у спеціальний журнал, у якому повинна бути інформація щодо їх усунення. Виконання робіт з усунення скарг щотижня перевіряє інженер організації, що здійснює експлуатацію систем теплопостачання.

5.1.6. До закінчення опалювального сезону складають опис несправностей системи опалення, що підлягають усуненню в неопалювальний сезон.

Опис необхідно вести регулярно, тому що він є основою для складання переліків ремонтних робіт, профілактики і підготовки систем до наступного опалювального сезону.

5.1.7. Для підготовки опалювальної системи до ремонту чи пуску в експлуатацію виконують такі роботи:

– при необхідності ретельно промивають систему опалення (дуже забруднені системи рекомендується промивати із застосуванням стисненого повітря);

– очищають приміщення котельні і складу палива від сміття, шлаку і сторонніх предметів;

– очищають поверхні нагрівання котлів, димоходи, колосникові ґрати, зольники, борови і димар від золи і сажі;

– знімають і забезпечують збереження ременів передач від двигунів;

– очищають від бруду і змащують ходові частини двигунів насосів і вентиляторів;

– заповнюють систему чистою водою з температурою 80 – 85° C;

– випускають повітря із системи і закривають засувки;

– знімають термометри і манометри, засоби обліку та регулювання споживання води і теплової енергії, повіряють та забезпечують їх збереження;

– закривають шибери, лази і дверцята топок.

5.1.8. Перед початком опалювального сезону перевіряються:

– справність світлової і силової електропроводок у котельні і тепловому пункті, арматури, засобів обліку та регулювання споживання води і теплової енергії, пускової апаратури і світильників перед кожним котлом, у проходах між котлами, у машинному відділенні, перед усіма контрольно-вимірювальними приладами та в складі палива;

– наявність і стан низьковольтних (до 12 В) переносних електричних ламп на гнучкому шнурі, гасових ліхтарів типу “кажан” чи переносних світильників, що працюють від акумуляторів;

– наявність протипожежного устаткування та аптечок, написів про заборону входу в котельню чи тепловий пункт стороннім особам, ваг чи мірної тари для зважування палива, що витрачається за зміну, а також термометрів, установлених поблизу котельні на північному боці будинку на висоті 2,5 м від поверхні землі;

– справність дверних запорів у приміщеннях котелень і теплових пунктів, де немає постійних чергових.

5.1.9. Під час технічної експлуатації системи опалення необхідно:

– регулярно проводити профілактичні огляди і поточний ремонт системи;

– готувати документацію для своєчасного проведення капітального ремонту і вчасно його проводити.

5.1.10. Електричне освітлення в приміщеннях, де проводять профілактичні огляди і ремонт систем опалення, повинне перебувати в справному стані. Вимикачі освітлення розміщують при вході.

5.1.11. Спуск води із системи центрального опалення в період опалювального сезону допускається при аварії, якщо вимикання окремих відгалужень не забезпечує можливості її ліквідації, а також якщо температура води в зворотній магістралі знижується до 5° C при температурі зовнішнього повітря нижче 0° C.

5.1.12. На засувках колекторів гарячої і зворотної магістралей повинні бути таблички з написами, що пояснюють, до якої системи і до якої магістралі ці засувки належать. У місцях приєднання стояків до магістралей на кожному стояку повинна бути встановлена табличка з його проектним номером (для систем з нижнім розведенням у підвалі, для систем з верхнім розведенням – у підвалі і на горищі).

5.1.13. За відсутності автоматичних повітровідводів повітря в системах з верхнім розведенням випускають через повітрозбірник (не рідше одного разу в 2 тижні). Роботу автоматичних повітровідводів перевіряють щомісяця. У системах з нижнім розведенням випуск повітря нагрівальних приладів верхніх поверхів здійснюється при пуску системи. Протягом опалювального сезону контролюють наявність повітря в приладах верхніх поверхів.

5.1.14. Системи гарячого водопостачання жилого будинку повинні забезпечувати безперебійне подання гарячої води розрахункової температури з мінімальними витратами тепла.

5.1.15. Під час обслуговування системи гарячого водопостачання необхідно:

– знати систему гарячого водопостачання за кресленнями і в натурі (за відсутності креслень керівництву організації необхідно їх одержати чи скласти);

– ознайомити мешканців будинку з заходами щодо забезпечення безперебійної роботи системи, а також заходами, застосовуваними при аваріях, і стежити за виконанням цих правил і заходів;

– своєчасно та якісно усувати несправності системи.

5.1.16. Для поліпшення гідравлічного режиму систем і забезпечення необхідної витрати гарячої води у водорозбірних приладах встановлюється металева діафрагма з центральним отвором у залежності від типу приладів і гарантійного тиску на введенні.

На трубопроводах до окремих груп санітарних приладів і на підводках до газових водонагрівачів установлювати діафрагми забороняється.

5.1.17. При ремонті трубопроводів системи гарячого водопостачання дозволяється застосовувати тільки оцинковані труби (категорично забороняється застосовувати чорні газові), з’єднувати труби тільки на різьбленні.

5.1.18. Після завершення ремонтних робіт інженерних мереж необхідно привести у належний стан зіпсований благоустрій території або будинку.

5.2. Вентиляція

5.2.1. При утриманні та експлуатації системи витяжної вентиляції необхідно забезпечувати нормативний повітрообмін у всіх жилих кімнатах, кухнях, туалетних і ванних приміщеннях при зовнішній температурі 5° C і нижче.

Під час експлуатації житлового будинку необхідно:

– знати систему вентиляції за кресленнями і в натурі (за відсутності креслень керівництву організації, що веде технічну експлуатацію системи вентиляції, необхідно одержати чи скласти виконавчі креслення);

– усувати несправності вентиляційних пристроїв.

5.2.2. До несправностей вентиляційних пристроїв належать такі:

– відсутність чи поломка витяжних ґрат;

– відсутність чи погане кріплення рамок для ґрат;

– негерметичність приставних шлакогіпсокартонних вертикальних коробів;

– засмічення каналів уламками цегли та будівельних розчинів (визначається за відсутності тяги в каналі);

– негерметичність горищних коробів і шахт (визначається візуально і за відхиленням полум’я свічі, що пересувається уздовж швів короба);

– несправність переходів через короби на горищі;

– несправність і відсутність шиберів чи дросельних клапанів у витяжних шахтах;

– несправність чи відсутність парасоля чи дефлектора над шахтою;

– неякісна обробка шахт (зовні шахти потрібно оштукатурювати по повсті, сітці чи дранці, а зсередини оббивати покрівельною сталлю по повсті, змоченій у глині).

5.2.3. Незначні засмічення каналів пробивають гирею (1 – 3 кг) на міцному шнурі чи гнучким металевим стрижнем (за наявності панелей зі збірними каналами).

При незначних засміченнях пробивають стіни чи панелі і прочищають канал з наступним закладенням отворів.

5.2.4. При нещільності коробів і шахт їх елементи і стики промащують гіпсовим розчином чи замінюють ушкоджені плити.

5.2.5. Регулюють систему вентиляції, прикриваючи жалюзійні ґрати в приміщеннях з надмірно великим повітрообміном, що призводить до переохолодження цих приміщень і зниження повітрообміну в ряді інших приміщень. Регулювати систему слід за окремими каналами, починаючи з найбільш близьких до шахти нижнього поверху, у яких швидкість повітря буде найбільшою для даної системи, і закінчуючи найвіддаленішими від шахти каналами верхнього поверху з найменшою швидкістю руху повітря в них.

5.2.6. Швидкість повітря в перетині витяжних ґрат визначають за показами крильчатого анемометра чи (менш точно) за відхиленням полум’я свічі, яку підносять до цих ґрат.

5.2.7. Перед регулюванням вентиляції в приміщеннях будинку необхідно встановити всі причини, що спричинили занадто велику інфільтрацію повітря (велика кількість щілин у віконних плетіннях, відсутність скла та ін.).

5.2.8. Під час сильних морозів, щоб уникнути переохолодження жилих приміщень, вентиляцію необхідно виключити, прикриваючи шибери чи дроселі-клапани у витяжних шахтах. Після зменшення морозів вентиляційні системи повинні бути цілком включені.

5.2.9. На основі весняного огляду будинку складають опис дефектів системи вентиляції, що підлягають усуненню під час ремонту. При складанні опису обов’язково враховують допоміжні роботи (столярні, штукатурні та кам’яні), без виконання яких ремонт вентиляційної системи неможливий.

5.2.10. Несправності вентиляційної системи, що можуть викликати отруєння людей, пожежі тощо, ліквідовують негайно після їх виявлення.

5.2.11. Несправності вентиляційних установок з механічним приводом, що знаходяться в нежилих приміщеннях, усувають їх власники.

5.2.12. Забороняється заклеювати витяжні ґрати, закривати їх предметами домашнього побуту, а також прив’язувати до них мотузки для сушіння білизни.

5.3. Водопровід і каналізація

5.3.1. Водопровідно-каналізаційна система жилого будинку повинна забезпечувати можливість безперебійного подання води до всіх санітарних приладів квартир, інших водорозбірних пристроїв, відводити використану воду в міську каналізаційну систему.

5.3.2. Розвідні каналізаційні стояки водопровідно-каналізаційної мережі магістральних трубопроводів повинні бути прокладені строго вертикально, без переломів у розтрубах, а системи в цілому повинні бути герметичні.

5.3.3. Причинами, що погіршують роботу системи, є:

– порушення правил експлуатації жилих приміщень і водопровідно-каналізаційних систем;

– несправність запірно-регулювальної арматури;

– незадовільне утеплення водопровідних і каналізаційних труб у неопалюваних приміщеннях;

– неякісний монтаж санітарно-технічних кабін чи осадові деформації частин будинку;

– несвоєчасне усунення протікання, випадкових засмічень, а також несвоєчасне проведення профілактичних робіт (оглядів, прочищень).

5.3.4. Під час обслуговування системи водопроводу і каналізації необхідно:

– знати експлуатовану систему за кресленнями і в натурі (у разі відсутності креслень необхідно їх одержати чи скласти);

– регулярно проводити огляд санітарно-технічного устаткування, водопровідно-каналізаційних систем та будинкових засобів обліку та регулювання води на них, контролюючи промерзання трубопроводів, витік води та ін.;

– здійснювати не рідше одного разу на рік профілактичне обслуговування запірної арматури (з прогонкою вентилів кранів), прочищення дворової та не рідше двох разів у рік – будинкової каналізаційної мережі;

– оглядати колодязі дворової мережі, кришки яких необхідно очищати від землі, сміття чи снігу;

– вчасно виконувати роботи з ремонту внутрішньобудинкових водопровідно-каналізаційних систем за заявками мешканців;

– при необхідності заміняти прокладки водопровідних кранів та ремонтувати зливні бачки;

– усувати засмічення в системі;

– утеплювати трубопровід, що проходить у відкритих і охолоджених місцях;

– тримати в порядку поливальні пристрої.

Після завершення ремонтних робіт необхідно привести у належний стан зіпсований благоустрій території та/або будинку.

5.3.5. При наявності місцевих насосних установок для підвищення тиску необхідно:

– систематично стежити за її справним станом та роботою;

– включати і зупиняти електродвигун водопідкачки в суворо встановлений термін;

– регулярно змазувати підшипники електродвигуна і насоса;

– виконувати заміну сальників насосів;

– перетягати і зміщувати ремені;

– проводити дрібний ремонт всієї установки;

– утримувати в справності регулювальну апаратуру і контрольні пристрої.

5.4. Сміттєпроводи

5.4.1. Для безперебійної роботи сміттєпроводів необхідно дотримуватись вимог державних будівельних норм.

5.4.2. Оглядають сміттєпроводи не рідше двох разів на місяць.

Виявлені недоліки (нещільність кріплення клапанів, випадання гумових прокладок, тріщини штукатурки біля клапанів, поява запаху та комах, пошкодження вентиляції змінних збірників і бункерів, їх переповнення та ін.) повинні бути усунуті.

5.4.3. Дверцята (ревізії) у верхній частині стовбурів сміттєпроводів повинні бути завжди замкнені, щоб уникнути їх відкривання потоком гарячого повітря при самозайманні сміття.

5.4.4. Підлогу біля завантажувальних клапанів і клапанів сміттєпроводів необхідно утримувати в чистоті. Клапани промивати щотижня, не допускаючи проникнення води в стовбур сміттєпроводу, та після промивання обов’язково протирати. Догляд за клапанами, розташованими в квартирах, входить в обов’язок мешканців.

5.4.5. Щомісяця бункери, стовбури і завантажувальні клапани необхідно знімати і ретельно очищати від бруду щітками, зволоженими мильно-содовим розчином (2,60 г соди і 3,8 г мила на відро води).

5.4.6. Сміттєприймальні камери необхідно утримувати в чистоті, щодня ретельно очищати їх від сміття і промивати.

Для дезінфекції каналів сміттєпроводів слід застосовувати розчини: лізолу (8 – 5 %), креоліну (8 – 5 %), нафталізолу (15 – 10 %), фенолу (3 – 5 %), метасилікату натрію (1 – 3 %).

5.4.7. Сміттєприймальні камери необхідно охороняти від гризунів. Для цього нижню частину дверей камери і поріг оббивають листовою сталлю, бетонують отвори в підлозі і стінах камери.

З появою гризунів камери дезінфікують працівники санітарно-епідеміологічної станції.

5.4.8. Камери повинні мати штучне освітлення, їх опалюють і захищають від ґрунтових і атмосферних вод. Двері камери повинні бути закриті на замок.

5.4.9. Необхідно стежити за тим, щоб сміттєзбиральники, що приймають сміття зі стовбура, не переповнялися, а сміття не розсипалося по підлозі камери.

5.4.10. Сміття з камер необхідно видаляти щодня в години, установлені графіком роботи міського спеціального підприємства з вивозу сміття. Сміттєзбиральники попередньо чи під час вивозу сміття виносять з приймальної камери у визначене місце двору, розташоване осторонь від дитячих майданчиків.

5.4.11. Контейнери ємністю 400 – 800 л, що перебувають у сміттєкамері під завантаженням, установлюють на візки, за допомогою яких їх викочують із сміттєкамери, а потім піднімають краном контейнеровозної машини.

5.4.12. При використанні переносних сміттєзбиральників (ємністю 80 – 100 л) кількість збірників у камері повинна забезпечувати прийняття сміття між термінами вивозу.

5.4.13. Перед початком спорожнювання бункера необхідно закрити його верхній шибер, що відкривається після очищення.

5.4.14. Після кожного спорожнювання сміттєзбиральники необхідно промивати водою.

5.4.15. Контейнери, що вивозять міські контейнерні машини, повинні доставлятися назад чистими.

5.4.16. Вентиляція сміттєпроводу повинна забезпечувати постійну тягу повітря зі стовбура шахти через витяжну трубу в атмосферу, щоб уникнути проникнення запахів із шахти на сходові клітки та у жилі приміщення.

5.4.17. Вентиляцію сміттєпроводів щомісяця перевіряють через відкриті завантажувальні клапани в нижньому і верхньому поверхах за допомогою диму від запаленого паперу.

5.4.18. Із сміттєприймальної камери в нижній кінець стовбура повинен бути забезпечений вільний приплив повітря. У верхній бічній частині стінки бункера під стовбуром ставлять ґрати із загальним перетином 150 – 200 см² (із отворами не більш 5 см² для захисту від гризунів).

5.4.19. У теплу пору року та особливо при відсутності вітру, якщо розрідження в стовбурі не може бути забезпечено різницею температур усередині і поза будинком чи дефлектором, необхідно, щоб постійно працював вентилятор (побудник тяги). У холодний час року вентилятор вимикають.

5.4.20. Для зниження шуму при відкритті і закритті завантажувального клапана і щоб уникнути поширення запаху зі сміттєпроводу, по периметру нерухомої частини клапана і його обертової коробки (у закритому і відкритому положенні) ставлять прокладки з м’якої гуми, які періодично замінюють.

5.4.21. Сміття в завантажувальні клапани скидають невеликими порціями; дрібне і пилоподібне сміття рекомендується загортати в пакети, що вільно проходять у клапан.

5.4.22. Про засмічення сміттєпроводу чи його несправності необхідно негайно повідомляти виконавця послуг і до ліквідації аварії сміттєпроводом не користуватися.

5.4.23. При користуванні сміттєпроводами забороняється:

– скидати в завантажувальні клапани великі предмети (взуття, ялинки, уламки меблів тощо);

– виливати рідину;

– скидати палаючі і тліючі предмети;

– мешканцям знімати і ремонтувати рухливі частини завантажувальних клапанів.

5.5. Ліфти

5.5.1. При обслуговуванні ліфтів необхідно дотримуватися вимог нормативно-технічних актів.

5.5.2. Дозвіл на пуск ліфта видається відповідно до пункту 5.5.5 цих Правил після технічного огляду та випробування всього устаткування ліфта.

5.5.3. У жилих будинках ліфти використовують для обслуговування пасажирів та для перевезення майна мешканців багатоповерхових будинків вантажними ліфтами.

5.5.4. Організація, що здійснює утримання ліфтів, зобов’язана забезпечити обслуговуючий персонал такими документами і стежити за їх правильним заповненням:

– ліфтерів, ліфтерів-обхідників і диспетчерів – журналом приймання-здавання чергування, де відзначаються аварії ліфтів;

– електромеханіків – журналом технічного огляду з записом кожного огляду, а також виробничими інструкціями та інструкціями з техніки безпеки.

5.5.5. Утримання і ремонт ліфтів здійснює виконавець послуг або за договором – спеціалізована організація. Виконавець послуг має право самостійно утримувати та ремонтувати ліфти за умови наявності відповідних дозволів, отриманих згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 N 1631 “Про затвердження Порядку видачі дозволів Державним комітетом з нагляду за охороною праці та його територіальними органами”.

5.5.6. Відповідальність за справний стан і безпечну експлуатацію ліфтів покладається на його власника.

5.5.7. Ліфт щодня оглядає електромеханік-монтер з ліфтів, ліфтер чи диспетчер.

5.5.8. Під час експлуатації ліфтів необхідно:

– утримувати двері машинних і блокових приміщень ліфтів надійно замкненими; ключі від цих приміщень повинні зберігатися у ліфтерів чи інших працівників організації;

– не допускати зберігання сторонніх предметів або матеріалів у блоковому приміщенні;

– забезпечувати постійну температуру повітря в машинному і блоковому приміщеннях не нижче 5° C;

– уживати заходів щодо усунення причин, що спричиняють появу вологи чи рідини в машинному і блоковому приміщеннях чи приямку шахти ліфта;

– забезпечувати освітленість майданчиків перед кожними дверима ліфта протягом доби.

5.5.9. При обслуговуванні ліфтів необхідно суворо виконувати правила техніки безпеки.

5.5.10. Не допускається:

– виконувати пуск ліфта шляхом безпосереднього впливу на апарати, що подають напругу на електродвигун;

– виводити з ладу запобіжні і блокувальні пристрої ліфта;

– підключати до ланцюга управління ліфтом електричний інструмент, лампи освітлення та інші електричні прилади, крім вимірювальних, користуватися переносними лампами напругою більше 36 В.

5.5.11. У разі виявлення несправності запобіжних пристроїв, сигналізації, освітлення тощо, загрозливих безпечному користуванню, ліфт повинен бути зупинений і може бути пущений тільки після усунення пошкодження з дозволу спеціалізованої організації.

5.5.12. Для груп ліфтів рекомендується застосовувати диспетчерське управління, що знижує вартість експлуатації і поліпшує нагляд за ліфтами.

5.5.13. Робота диспетчеризованих ліфтів допускається за умови постійної присутності диспетчера біля пульта. Приміщення для диспетчерського пульта повинно міститися в центрі групи ліфтів, що обслуговуються. При необхідності відходу диспетчера від пульта його замінює ліфтер-обхідник.

5.5.14. Ліфти самообслуговування, обладнані диспетчерським управлінням, повинні працювати цілодобово незалежно від поверховості будинку.

5.6. Системи протипожежного захисту

5.6.1. Системи протипожежного захисту повинні відповідати державним будівельним нормам.

Орієнтовна тривалість ефективної експлуатації елементів жилих будинків наведена в додатку 5.

Додаток 1
до пункту 2.1.1 Правил

АКТ
загального огляду жилого будинку (будинків), розташованого(них) за адресою (адресами)

Висновки комісії ____________________________________________________________________
                                                                                                   (оцінка технічного стану,
____________________________________________________________________________________
висновок про готовність до експлуатації жилого будинку (будинків) у наступний період)